Дорж Бату - Франческа. Володарка офіцерського житона

— Мені було дуже соромно, і я думала, що всіх вас підвела! — Джой геть як у фільмах про самураїв рвучко вклонилася, неначе щойно пообіцяла зробити собі сеппуку.

— Так, Джой, ти нас усіх дуже підвела! — я витримав паузу. — Підвела тим, що нам одразу не подзвонила. І ти, Коліне! Чим ти взагалі думав?! Вона півтори доби просиділа за ґратами!

— Наступного разу…

— Не треба наступного разу! — злякався я. — Нам і одного вистачить! Ну все, нотацію прочитано, я хочу чути подробиці!

Джой і Колін (так і кортить назвати їх «діти») почали розповідати, перебиваючи одне одного:

— Був такий класний день!

— Ми вирішили прогулятися.

— Прогулятися, Джой!

— Я ж так сказала.

— А ти потягла мене в паб!

— Я думала, там буде весело.

— Твоя правда, там було страшенно весело!

— Я ж і кажу.

— А потім той баран почав до нас чіплятися!

— Сказав: «Гей ти, ботаніку, бережи цю пташку, бо вона забагато цвірінькає! Дивися, доцвірінькається!»

— І що, це нормально?!

— Ми взагалі його не займали! Ми сиділи за барною стойкою, Колін смішив мене, а я реготала!

— Я сказав, що його це не стосується.

— Ти сказав: «Не твоє собаче діло, мудозвон!»

— Я не казав «мудозвон»!

— Казав!

— «Членоголовий» і «мудозвон» — це не одне й те саме!

— А він сказав: «Дівчаточка, ви шукаєте на свою сраку проблем?»

— А я йому: «Що ти там бурмочеш? Сам із собою говориш чи що?» А він такий: «Не пхайся до мене!»

— А я йому: «Сам до нас не пхайся!»

— А він: «Бо що?!» А Джой йому: «Бо довбешку тобі відірву і в сраку твою запхну!»

— Я вже тоді була п’янюча!

— Джой! — перебив я цей веселий діалог. — Колін сказав, що ти почала з «Ґіннеса» — нащо ж було пити ще й віскі?!

— Мені було дуже тепло, приємно й радісно. Хотілося посилити ефект. У вас хіба так не було, коли відчуваєш, що мало?

— Ні! — не кліпнувши оком, збрехав я.

— Брехун! — Франческа запустила в мене гумкою, яку я звично зловив рукою.

— Я й замовила собі віскі. Колін не заперечував.

— Я думав, ти себе контролюєш.

— А я думала, що ти мене контролюєш!

— Чудово! І обоє втратили контроль! Що було далі?

— А далі те мудило…

— Джой!

— Що?!

— Ти хоч не усміхайся так безневинно, коли вимовляєш слово «мудило». Якось воно дисонує: ти така мила — і раптом «мудило»!

— А далі, той МУДИЛО, Коліне, МУДИЛО! Каже мені: «Ну спробуй, сучка!»

— Він не казав «сучка»!

— Коліне, у нього в очах ясно читалося слово «сучка»! Я бачила!

— Ну добре, якщо бачила, то бачила.

— От я й зробила йому отак! — Джой, не перестаючи всміхатися, скривила звірячу гримасу, стала в стійку, поставила руки перед собою і, точнісінько як Брюс Лі, поманила противника пальцями.

— Він простяг руку…

— Я вдала, що ухиляюся, відсунулася назад, він пришвидшив рух і зробив крок у мою сторону…

— А потім вона раптом я-а-ак ухопить його за цю руку, я-а-ак потягне вниз, а потім раптом на себе і вгору, а наступної секунди, я навіть не знаю як, але його голова з усього розмаху в’їхала в барну стійку! Він відрубався й сповз на підлогу.

— Та там нічого складного немає, він перехилився і… Коліне, давай покажу!

— Ні! Ні, дякую, Джой.

— А далі його друзі підійшли, намагалися зібрати цього Нейтона до купи, але він лежав, як мішок із гімном.

— А потім вони стали іржати і сперечатися один з одним, хто з них може завалити її із першого разу. Я вийшов було з ними в бійку, але Джой відтягла мене за сорочку і силою всадила на стілець.

— Ці барани почали кричати типу: «Ану зі мною таке повтори!»

— Джой сказала, що вона тут усіх в землю догори сракою зариє!

— Я не казала про «догори сракою»!

— Та багато ти пам’ятаєш. Ти ще японською до них кричала, може, там було щось крутіше, ніж просто «срака».

— Боже, я що, була така п’яна?

— Ти хоч пам’ятаєш саму бійку?

— Так, у загальних рисах, — пригадувала Джой. — Потім один із них пішов на мене, але я зробила неочікуваний ривок уперед, він злякався, відсахнувся, а я йому зробила підсічку — просто ногу поставила, і він завалився назад, прямо навзнак! І теж відрубався!

— Аякже ж — він навзнак упав на тверду підлогу! Я думав, він собі кумпол розколе! А другий замахнувся на неї, але вона спочатку підставилася під удар, потім відійшла вбік, перехопила руку, потягла спочатку вниз, а потім по колу вгору. Ну й вивернула йому кінцівку в лікті на другий бік. Так захрустіло, ніби простирадло рвали!