Дорж Бату - Франческа. Володарка офіцерського житона

Д: Стоп! Я тебе зрозумів! Тобто кожну життєву ситуацію можна уявити у вигляді рівняння?

Ф: Або формули.

Д: Наприклад?

Ф: Поблажливість полковника Вескотта, плюс доброзичливість Баррела, плюс витримка Сари МакКарті — все це, помножене на твою винахідливість і терпіння й поділене на мою руйнівну силу, дорівнює одному звичайному робочому дневі! І від того, що більше — чисельник чи знаменник, залежить, який буде день — або зі знаком «плюс», або зі знаком «мінус».

Д: Твоя перша робота?

Ф: Посудомийка у Starbucks . Власне, я й прибиральницею була, і каву варила.

Д: Тобі подобається те, чим ти займаєшся?

Ф: Це те, чого мене навчали, і я щаслива, що можу себе в цьому реалізувати. Нині я цілковито щаслива!

Д: Ти із задоволенням їдеш на роботу?

Ф: Ну що за питання! Авжеж! Я понеділка чекаю так, як офіцер Баррел п’ятницю!

Д: А п’ятниці, виходить, не чекаєш?

Ф: Ти знаєш, що я не дуже люблю вихідних. У вихідні ніхто про мене не дбає, ніхто не терпить мого вередування і ніхто мене не врятує, якщо я запхну пальці в підшипник!

Д: Чому?

Ф: Так склалося. Я маю старших братів, а вони — дітей, із якими я обожнюю сидіти, поки брати напихаються маминою індичкою. Мої батьки також потребують допомоги. І тільки про бідну маленьку Франческу ніхто не піклується! ( Показово рюмсає ).

Д: А друзі?

Ф: Є друзі, звісно! Їх, щоправда, не дуже багато.

Д: Ти не любиш спілкування?

Ф: Просто мене не кожен витримає! ( Сміється ). Я дратівлива й занудна дівчина з диктаторськими замашками!

Д: А як щодо віртуального спілкування? Наприклад, у соцмережах?

Ф: Я не люблю соцмереж. Серйозно. Не бачу сенсу у спілкуванні з тими, кого я ні разу не бачила, а тим більше не бачу сенсу, щоб переживати через таке спілкування. Я маю подругу, яка впала в депресію через те, що її хтось там заблокував. Яка маячня!

Д: Тобто тобі вистачає спілкування із реальними друзями і з сім’єю?

Ф: Авжеж. І оскільки я на роботі проводжу більшу частину робочого тижня, то дуже люблю і ціную своїх колег. Ти, Сара, офіцер Баррел, Трейсі — ви фактично і мої друзі, і моя сім’я!

Д: Тому ти вирішила не йти від нас в Університет Ілінойсу?

Ф: Та я й не збиралася туди йти. І я це від самого початку знала…

Д: І цілий день морочила нам усім голови!

Ф: Я хотіла подивитися, як ви відреагуєте і чи дорога я вам!

Д: Ну ти й…

Ф: Журналіст не має права так говорити! Це непрофесійно!

Д: Це я тобі як колега колезі.

Ф: Мені подобається твоя відвертість, Джорджіо!

Д: Краще змінимо тему. Ти сицилійка чи американка?

Ф: Я американка. Моя Батьківщина тут. Але в мені на 100 % сицилійська кров!

Д: Це тому ти спілкуєшся вдома тільки італійською?

Ф: Сицилійською, так! І з батьками, і, що важливіше, зі своїми племінниками й племінницями!

Д: Через те, що Сицилія — батьківщина твоїх батьків?

Ф: Ні, через те, що мої батьки — сицилійці.

Д: Тобі важлива мова батьків чи мова країни, де жили батьки?

Ф: Звісно, мова батьків. Якби мої батьки були греками, жили на Сицилії і розмовляли б грецькою, то я би теж розмовляла грецькою. Але я би не перестала від того бути сицилійкою чи американкою!

Д: Американці й сицилійці різні?

Ф: О, авжеж! При тому, що американці й сицилійці однаково відкриті й життєрадісні, американці зазвичай не лізуть у твоє особисте життя!

Д: А сицилійці лізуть?

Ф: Ще й як! Не тільки розпитують про все-все, а ще й намагаються активно втручатись! А скільки порад дають, Джорджіо! Збожеволіти можна! У мами є сестра: якщо її послухати, то вона все знає про бізнес, геть чисто Ілон Маск! Хоч сама все життя просиділа на рецепції у салоні краси. Зате повчає мого батька, як вести бізнес, так, ніби вона не менше ніж директор корпорації.

Д: Франческо, ти оце щойно точно про сицилійців розповідала?

Ф: А на кого це ще схоже?

Д: Легше сказати, на кого це не схоже! А як ти реагуєш, коли хтось втручається у твій особистий простір або вчить тебе жити?

Ф: (Показує середнього пальця).

Д: Вичерпно. Тобі подобається, що я пишу про тебе оповідання?

Ф: Аякже! Але якби ж ти, Джорджіо, не писав про мене як про якусь дурнувату…

Д: Я не пишу про тебе як про дурнувату!

Ф: Не бреши! Нормальні люди не можуть збирати такої кількості лайків! Ти зробив із мене Уґо Фантоцці! (У голову мені полетіла гумка).

Д: Я бачу заголовок: «Знаменитість побила журналіста під час інтерв’ю!»

Ф: Після цього симпатії читачів будуть цілком на моєму боці!

Д: І останнє запитання — твої плани на майбутнє?