Дорж Бату - Франческа. Володарка офіцерського житона

— Сі-Ті Г’юстону! Шеф Ґріфінс! — у процес втрутився сам шеф Департаменту координації. Кепські наші справи!

— Г’юстон, Сі-Ті, слухаю.

—  EOS PM—1 «Aqua», помилка в корекції!

— Що за помилка?

— Контрольна телеметрія не збігається із координатами заданого курсу!

— Відкрийте сектор «примітки».

— Що?! «Помилка в розрахунках координат»?! «Розраховані координати не відповідають технічному завданню»?! — прискіпливий Ґріфінс був вражений нашим зухвальством.

— Саме так!

— Яка помилка?!

— Неправильно задано координати курсу. Контрольна телеметрія показала вам правильний курс.

— Кгм… Боюся, що у вас проблеми.

— Проблеми у відділу розрахунків EOS , а не в нас, бо розрахунки проводила Франческа!

— У департаменті розрахунків 25 працівників! Вони не можуть помилитися!

— Сигнал із сателіта коректний?

— Ехм… Так…

— Значить, Франческа зробила все правильно!

— Не може бути! — нервувався Г’юстон.

— Чому?

— Ви самі розрахували координати?

— Я ж сказав — Франческа…

— Ми розрахували, — знервовано приєдналися до розмови дівчина і доктор Рассел…

— Та ви ж тільки оператори! — перебив Ґріфінс. У його голосі явно відчувалося здивування із ноткою зневаги.

— Послухайте! — втрутився у розмову старший офіцер Баррел. — Година роботи цього командного центру коштує понад тридцять тисяч доларів. Це без оплати персоналу. Якби мої оператори відкоригували сателіт за тими даними, що ми отримали від департаменту розрахунків EOS , то ви б досліджували Атлантику в Центральноазіатському регіоні! А потім кейс повернули б на перекорекцію, і Агенція викинула б ще понад тридцять тисяч просто в повітря! Сигнал відповідає технічному завданню?

— Емм… Так…

— То якого біса ви тут городите? З’ясовуйте стосунки з EOS , якщо у вас цифри не сходяться! І якщо я ще раз почую від вас зауваження в подібному тоні, то змушений буду подати на вас рапорт за порушення службової етики!

— Сі-Ті, вибачте… Ми розберемось і вас повідомимо…

Через годину Ґріфінс знову вийшов на зв’язок. Тепер тон спілкування був уже інший.

— Сі-Ті? Г’юстон…

— Г’юстон, Сі-Ті, слухаю.

— Ми просимо пробачення… Департамент траєкторій EOS справді помилився… Це, ммм… Технічна помилка.

— До нас претензії є?

— Якраз ні! Ми просимо вибачення і дуже дякуємо…

— Дякую, — сухо сказала напарниця. — Не варто перейматися, ми ж «тільки оператори»!

У голосі Франчески було стільки сарказму й образи, що Ґріфінс перепрошував іще хвилин десять.

Двадцять п’ять працівників департаменту розрахунку траєкторій працювали над координатами цілу добу й отримали неправильний результат. Одна Франческа за годину перерахувала весь цей треш і отримала правильні координати.

Ось вам і «ходяча катастрофа».

Я вирішив узяти в напарниці інтерв’ю. Франческа подивилася на мене круглими чорними очима й сказала:

— Джорджіо, з тобою все ОК? Чого ти ще про мене не знаєш?

— Уяви, що ти знаменитість, — ти ж давно мріяла бути знаменитістю, — а я журналіст якогось таблоїда!

— Журналісти здебільшого ставлять одні й ті самі нудні й дурні запитання на кшталт: «Коли ви відчули, що можете займатись цим?» та «Які ваші плани на майбутнє?»

— Щоб було правдоподібно, я саме такі запитання й ставитиму, гаразд?

— А я буду закочувати очі й хапатися пальцями за скроні!

— Домовились!

Д: Франческо, у тебе було бурхливе дитинство: ти бігала з пістолетом, була чемпіонкою штату з художньої гімнастики серед юніорів, де тут узялася математика?

Ф: Я завжди любила математику. І геометрію із фізикою. Мені подобалися чіткі питання й чіткі відповіді. У світі не буває нічого випадкового, усі варіанти розвитку подій можна передбачити й вирахувати.

Д: Геть таки всі…

Ф: Абсолютно. Мало того, за допомогою математики й фізики можна вирішити усі проблеми!

Д: Ага, наприклад, зняти з твого пальця підшипник.

Ф: Дарма ти, Джорджіо, іронізуєш. Дивись, це було рівняння із кількома невідомими і цілою купою умов. Перша невідома — загальний час перебування підшипника на пальці. Віднявши загальний час від максимально допустимого, ти отримав весь час на розв’язок задачки. Щоб зняти внутрішнє кільце підшипника, тобі потрібно було зняти зовнішнє, але однакові, на перший погляд, рівняння розв’язувались абсолютно по-різному: зовнішнє кільце треба було розірвати, а нижнє — стиснути. Ну й перевірити здобутий результат за допомогою перевірочної дії, а саме — маркерної оптичної томографії. Оскільки в Хірургічний центр штату потрібно було дістатись якнайскоріше, то це означало, що треба рухатися по прямій. А це було можливо тільки за допомогою гелікоп…