Дорж Бату - Франческа. Володарка офіцерського житона

— Скільки часу?

— Приблизно півтори години, — сказав я.

— Сільвія… — почала було Франческа.

— У нас не так багато часу, — Стів уважно роздивлявся вже синюватий палець. — Треба цю штуку негайно зняти. Хто в нас спеціаліст по залізяках?

Я вже набирав номер Ренді. Старий механік був у медчастині через кілька хвилин. Захеканий, він залетів у кабінет.

— Що будемо робити? — спитав Стів. — Пиляти?

— Та де тут пиляти… — пробурмотів сивовусий Ренді. — Це ж вуглецева сталь, марки «52100», якщо не помиляюся… Її пилка не візьме… Та й не підберешся ніяк. До того ж вона сильно нагріється…

— І що тепер? — на очах у бідолашної дівчини виступили сльози. — Клятий спінер!

— Ця сталь міцна, але крихка, — сказав нарешті Ренді. — Її можна розбити.

Я одразу згадав, як ми в дитинстві розбивали підшипники об бетон і діставали гладенькі сталеві кульки.

— Треба швидко бігти в майстерню. Там у мене весь інструмент.

У майстерні Ренді взяв молоточок і пальцем поманив Франческу до себе. Напарниця напружилася.

— Ренді, в мене є ідея! — сказав я. — Давай я займуся зовнішнім шаром.

Щоб не травмувати зайвий раз палець ударом, я вирішив не розбивати зовнішнє кільце, а розірвати його. Ми намертво затисли край зовнішнього кільця у великих механічних лещатах. Тоді я взяв двоє маленьких ручних лещат і закріпив їх на протилежних краях підшипника, перпендикулярно до нижнього краю. І потяг ручки в один бік, таким чином викрививши зовнішній обруч. Крак! Зовнішня оболонка підшипника розсипалася на чотири частини, кульки повипадали й покотилися.

— Молодець! — похвалив мене Ренді. — Залишилося внутрішнє кільце.

Зняти його виявилося складніше. Перший спосіб не годився: затиснути край сталевого обруча було неможливо — заважав набряк.

— У нас залишилося п’ятнадцять хвилин! — нагадав Стів. — Це критичний час.

Франческа пополотніла. У цей момент забігла Сара.

— Боже, що сталося?! — сержант МакКарті дуже переживала за подругу.

— Сільвія… Спінер… Я хотіла почистити, і…

Поки Франческа розповідала Сарі свою невеселу, але цілком імовірну для неї історію, ми думали, що робити з останнім кільцем.

— Треба його розбити, — сказав Ренді.

— Я би не радив піддавати палець такому стресові.

— Стів, стресу уникнути неможливо!

— Може, знову лещата? — запропонував я. — Повільне стискання в таких умовах краще, ніж удар. Від удару можуть порватися судини.

Стів подумав.

— Франческо, ти щось відчуваєш у пальці?

— Нічого. Навіть не пульсує вже…

— Про всяк випадок необхідно зробити блокаду. Буду через хвилину!

Коли хірург закінчив маніпуляції зі шприцом, я взяв обколотий знеболювальним пальчик напарниці й міцно затис кільце в лещата. Повільно закручуючи гвинт, я не зводив погляду з клятого кільця. Ми всі замовкли.

— Тисне, — нарешті прошепотіла Франческа. — Трохи тисне…

— Потерпи ще трохи, — попросив я.

Крак! Останнє кільце розлетілося на шматки. Я негайно дістав бліду дівчачу руку з лещат. На вказівному пальці червоною обручкою горів слід од підшипника.

— Потрібно якнайскоріше доставити її у лікарню у Гартфорді! — сказав хірург. — Треба дослідити, наскільки пошкоджено палець, і провести реанімацію, якщо ще не пізно.

— А якщо пізно? — Франческа знову побіліла.

— Надіюся, що все буде гаразд! — твердо сказав Стів. — Саро, нам потрібно у Гартфорд!

— Виділити вам машину?

— Нам НЕГАЙНО потрібно в клініку! Нам потрібна «Дельта»!

«Дельта» — це санітарний військовий гелікоптер UH—60 Black Hawk , який тримали в режимі «+1», тобто «одна хвилина до зльоту». Сара зняла рацію і викликала полковника.

— Вескотт! — відгукнулася рація.

— Сер, нам потрібна «Дельта», сер!

— Що сталося?

— Сер, Франчесці потрібно терміново в лікарню у Гартфорд, сер!

— Господи, ви де?! Я через хвилину буду коло «Дельти»! Хай Джексон командує!

Замотуючи на ходу Франчесчину руку у фольгу, ми всі побігли на майданчик «Дельти». Гелікоптер уже розганяв гвинт.

— Що сталося?

— Я хотіла тільки почистити… — почала Франческа, але її ніхто не слухав.

— Усе ОК? — спитав полковник у хірурга.

— Надіюся! — крикнув Джексон. — Сідайте!

Ми з Сарою відійшли від дверей, але напарниця здоровою рукою вчепилася в мене і затрясла головою.