Філіп Сендс - Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова

Лаутерпахт любив ходити пішки до «Триніті» і до сусіднього юридичного факультету. Був пунктуальний і завжди вимогливий до зовнішнього вигляду. Він читав лекції у темному костюмі і мантії і обожнював носити гомбург-капелюха, в якому його часто бачили. Одного разу, під час подорожі залізницею з Гааги до Швейцарії, улюблений капелюх «вилетів з вікна і акуратно впав на колію» {163} 163 [84] вилетів з вікна: Elihu Lauterpacht, Life of Hersch Lauterpacht, 85. / [c. 157] , про цей надзвичайний випадок варто було написати Рахиль, а також провести трохи часу у бюро знахідок Лозанни. Капелюха так і не знайшли.

Рахиль все ще залишалася у Лондоні, коли її чоловік проводив свою першу лекцію у Кембриджі. Не переобтяжений скромністю, він вважав, що вона вийшла «доволі красномовною». Студентська газета «Варсіті» повідомляла про Лаутерпахта як про «першокласного лектора з блискучою і добре відпрацьованою методикою», який чудово використовує свої руки, «на користь». Якщо він і зробив хоч якусь помітну помилку, то хіба «зиркав у вікно». «Варсіті» зауважила ще одну його характерну рису: «Цікаво, який жарт міг викликати цю посмішку, що навічно застигла на його вустах?» {164} 164 [85] Цікаво, який жарт міг викликати: там само, 95. / [с. 157] Можливо, він ніяк не міг оговтатися, що переїхав з містечка Жолкєв до Кембриджа.

У цій ідилічній атмосфері дедалі сильніше було чути загрозливі звуки на задньому тлі. Німеччина окупувала Судети і напала на Чехословаччину. Львув і Жолкєв теж не йшли Лаутерпахтові з голови.

1 вересня 1939 року Німеччина вдерлася до Польщі. Через два дні, у неділю вранці, прем’єр-міністр Невілл Чемберлен сповістив, що Британія оголошує Німеччині війну. Сім’я зібралася у кабінеті на Кранмер-роуд біля радіоприймача фірми «Пай» ( Руе ), аби послухати новини. Лаутерпахт у кріслі з високою спинкою, його дружина з сином — у глибоких квадратних зелених кріслах. Елі було одинадцять років. Він згадує, як усі хвилювалися, хоч він і не розумів, «що це означатиме з точки зору людських страждань». Його батько сприйняв звістку спокійно. Дім облаштували на військовий лад, зробили запаси їжі, вікна завісили темними шторами. Життя продовжувалося, до студентського містечка поверталися студенти, Лаутерпахт читав лекції і писав. Йому було сорок два роки. Надто старий, аби воювати, все ж він приєднався до «Домашньої гвардії», де йому дали миле прізвисько «Ламперхляп» ( Lumpersplash ) {165} 165 [86] дали миле прізвисько «Ламперхляп»: там само, 104. / [с. 158] .

Німці увійшли до Львова і Жовкви у вересні, але швидко пішли звідти, як розповіла мені старенька Ольга із Жовкви. Контроль перейшов до радянської влади, Польща знову втратила незалежність, Гітлер і Сталін поділили країну між собою. Листи з міста Львова, як він тепер називався, описували життя за радянської влади як важке, але не смертельно небезпечне.

У червні 1940 року Німеччина захопила Францію. Тоді Леона розлучили з моєю мамою, його маленькою дочкою. Окупація Парижа спонукала до рішення евакуювати Елі та Рахиль до Америки. Лаутерпахт прийняв запрошення від фонду Карнеґі прочитати цикл лекцій, {166} 166 [87] Лаутерпахт прийняв запрошення від: там само, 106. / [с. 158] тож у вересні того року сім’я вирушила до Америки на лайнері «RMS Скіфія» судноплавної компанії Cunard White Star Line . Через три роки інший корабель, «Місто Бенарес» з Ліверпуля, було торпедовано німецькою субмариною. Загинуло 248 осіб, серед яких було багато дітей. Лаутерпахти прибули до Нью-Йорка на початку жовтня і оселилися в квартирі у районі Рівердейл у Бронксі, поблизу ріки Гудзон. Елі вступив до навчального закладу Хораса Манна, де рік перед тим вчився Джек Керуак. Лаутерпахт поїхав у своє лекційне турне.

У Вашингтоні британський політолог Гарольд Ласкі познайомив його з вищими колами американської юридичної спільноти. Сполучені Штати мали намір допомогти Лондону, але вони не були у стані війни з Німеччиною і були обмежені у своїх діях рамками нейтралітету. Лаутерпахт зустрічався зі співробітниками британського посольства і відвідав Фелікса Франкфуртера у Верховному суді. {167} 167 [88] Лаутерпахт зустрічався зі співробітниками британського посольства: там само, 105. / [с. 158] Франкфуртер, чия дружина мала зв’язок з Лембергом, подякував Ласкі за знайомство, і викладач LSE висловив надію, що розсудливість і толерантність Лаутерпахта допоможуть американцям зрозуміти ті цінності, за які б’ється Британія.