Філіп Сендс - Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова

Я надіслав копію цієї статті Хорсту фон Вехтеру, який просив ділитися усією інформацією, на яку мені вдасться натрапити, де згадується про діяльність його батька у Польщі. Першою реакцією Хорста було вказування на помилки, які він там помітив. У цій статті американці, як і поляки, називали усіх заступників Франка «такими ж злочинцями», нарікав Хорст. Він запросив мене ще раз приїхати до Хагенберга у супроводі фотографа, але без Нікласа. Ми говорили про події, які відбувалися у Лембергу в серпні 1942 року. Одну з історій описав мисливець на нацистів Симон Візенталь {450} 450 [61] Одну з історій описав: Simon Wiesenthal, The Murderers Among Us (Heinemann, 1967), 236-37. («Я бачив його на початку 1942 року у гетто Львова. Він особисто усім керував, коли 15 серпня 1942 року 4,000 літніх людей зібрали в гетто і відправили на залізничну станцію. Серед них була моя мати».) / [с. 364] , який стверджував, що бачив Вехтера у гетто Лемберга і раніше у 1942 році, і заявив, що губернатор «особисто керував» діями нацистів, коли його матір розлучили з ним і відправили на смерть 15 серпня 1942 року. Хорст скептично поставився до цієї інформації, стверджуючи, що його батька не було у Лембергу того дня, про який йдеться. Пізніше я знайшов фотографію {451} 451 [62] Пізніше я знайшов: Narodne Archivum Cyfrove (NAC), Режим доступу: http://audiovis.nac.gov.pl/obraz/12757/50 6358369 d3948 £401 ded5 bffc36586 е/. / [c. 364] Вехтера з Франком у Вавельському замку, зроблену 16 серпня, наступного дня після того, як, за словами Візенталя, він бачив Вехтера у гетто Лемберга.

Вавельський замок, Краків, 16 серпня 1942 =р.: Франк (спереду) і Вехтер (четвертий зліва).

Відлуння цих подій відчувалося і набагато пізніше, на значній відстані від місць, де вони відбувалися. Я розповів Хорсту про рішення, винесене федеральним суддею США у березні 2007 року, яким було позбавлено американського громадянства такого собі мешканця Мічигана Джона Калимона. Суддя постановив {452} 452 [63] Суддя постановив: United States v. John Kaymon, a.k.a. Ivan, Iwan, John Kalymon/Kaylmun, Case No. 0460003, US District Court, Eastern District of Michigan, Judge Marianne O. Battani, Opinion and Order Revoking Order of Admission to Citizenship and Canceling Certificate of Naturalization, 29 March 2007. Наказ про депортацію було затверджено Радою з імміграційних питань 20 вересня 2011 року, але Калимон помер 29 червня 2014 року, перш ніж його мали депортувати. Див. Krishnadev Calamur, «Man Tied to Nazis Dies in Michigan at Age 93», NPR, 9 липня 2014. / [c. 364] , що Калимон служив в Українській допоміжній поліції в серпні 1942 року, під час « die Grosse Aktion », і брав безпосередню участь в убивстві євреїв. Рішення судді спиралося {453} 453 [64] Рішення судді спиралося: Dieter Pohl, «Ivan Kalymon, the Ukrainian Auxiliary Police, and Nazi AntiJewish Policy in L’viv, 1941–1944» (a report prepared for the Office of Special Investigations, US Department of Justice, 31 May 2005), 16, 27. / [c. 364] на доповідь експертів, підготовлену німецьким вченим, професором Дітером Полем, який посилався кілька разів на Вехтера. Ця доповідь скерувала мене до документів у міністерстві юстиції США у Вашингтоні, три з яких свідчили про безпосередню причетність Вехтера до подій 1942 року. Я показав їх Хорсту, як він і просив.

Перший документ, нотатка про зустріч у Лембергу в січні 1942 року, безпосередньо перед приїздом Вехтера, називався «Депортація євреїв з Лемберга» {454} 454 [65] Депортація євреїв: Примітка від 10 січня 1942 року щодо депортації євреїв Лемберга, яку підписав Оберст [полковник] [Альфред] Бісанц. / [с. 365] . Він означав поїздку в один бік до Белжеца і газові камери у березні. «Якщо можливо, слід уникати терміну «переселення», — йшлося в документі, — зважаючи на нюанси мови і реалії». Вехтер повинен був знати про подальшу долю євреїв.

Другим документом був наказ від березня 1942 року, підписаний Вехтером. {455} 455 [66] Другим документом був: Наказ від 13 березня 1942 року про обмеження працевлаштування євреїв, вступив у силу 1 квітня 1942 року. / [с. 365] Призначений для обмежень працевлаштування євреїв по всій Галичині, цей наказ було видано за два дні до першої операції гетто (15 березня), а чинності він набув наступного дня, після переміщень до Белжеца (1 квітня). Наказ закрив більшості працівників-євреїв доступ до неєврейського світу. Цей крок Лемкін визначив як неминучий початковий крок геноциду.

Якщо ці два документи завдавали шкоди єврейському населенню {456} 456 [67] Якщо ці два документи завдавали шкоди: Генріх Гіммлер рейхс-міністрові внутрішніх справ Штуккарту, 25 серпня 1942. / [с. 366] , то третій був просто нищівним. Це був коротенький меморандум від Генріха Гіммлера д-ру Вільгельмові Штуккарту, рейхсміністрові внутрішніх справ у Берліні. Датований 25 серпня, він був відісланий під час проведення « die Grosse Aktion ». «Нещодавно відвідав Лемберг, — писав Гіммлер Штуккарту, — і мав дуже відверту розмову з губернатором, бригадефюрером СС д-ром Вехтером. Я спитав прямо, чи хоче він до Відня, тому що чудово знаю, що було б помилкою, перебуваючи там, не поставити йому цього питання. Вехтер не хоче їхати до Відня».