Брюс Кемерон - Подорож собаки

У двері легко постукали. Я підбігла до них і припала носом до шпарини, принюхуючись. По той бік дверей Роккі робив те саме. Сі Джей підійшла й відчинила двері.

– Ти знайшла її! – вигукнув Трент й одразу зупинився.

– Привіт, Тренте, – сказав Шейн.

Ми з Роккі обнюхували одне одного. Я підстрибнула й радісно вчепилась у зморшку на його загривку, смикнувши її.

– Пробач, може, я іншим разом зайду, – сказав Трент.

– Ні! – скрикнула Сі Джей.

– Так, у нас тут саме відбувається дещо особисте, – кинув Шейн.

– Ні, ти саме збирався йти, – заперечила Сі Джей.

– Сі Джей, ми маємо поговорити , – наполягав Шейн.

– Здається, вона хоче, щоб ти пішов, – сказав Трент.

Роккі завмер. Я вкусила його за морду, але він пильно стежив за Трентом, його м’язи були тверді й нерухомі.

– Може, я не хочу йти! – голосно сказав Шейн.

І тоді я відчула, як гнівається Трент. Сі Джей простягла руку й поклала йому на зап’ясток. Вуха Роккі нашорошилися, хутро на загривку ставало дибки.

Тієї миті мені спало на думку, що метою Роккі було любити й захищати Трента, як моєю – любити й захищати Сі Джей.

– Шейне, – сказала Сі Джей. – Іди. Побачимося завтра.

Чоловік не зводив очей із Трента.

– Шейне! – промовила Сі Джей голосніше.

Той кліпнув очима, а тоді глянув на неї.

– Що?

– Побачимося завтра там, де ти катаєшся на скейтборді. Гаразд? Після школи.

Шейн постояв якусь мить, потім кивнув. Він узяв своє пальто й перекинув його через плече. Виходячи, штовхнув Трента, який і далі дивився на нього, доки той не зник за дверима.

– Ти збираєшся зустрітися з ним завтра? – спитав Трент.

Він машинально гладив Роккі по голові. Я лизнула брата в губи.

– Ні! Завтра мене тут не буде.

– Що ти маєш на увазі?

– Ми з Моллі їдемо. Сьогодні, по обіді. Їдемо до Каліфорнії.

Сі Джей пішла до себе в кімнату, ми з Трентом і Роккі послідували за нею.

– Про що ти кажеш? – спитав хлопець.

Сі Джей підійшла до шафи й дістала валізу. Я знала цю річ: коли Сі Джей залишила мене на багато днів у будинку Трента, то теж брала її. Роккі готовий був гратися знову, але поява тієї валізи стривожила мене, і я не відходила від ніг Сі Джей. А вона тим часом стала все відчиняти, діставати одяг і складати туди.

– Моллі не тікала. Ґлорія відвезла її в притулок для тварин.

– Що?

– Я показала хлопцеві з притулку її фото. Можеш повірити?

– Ну, так, стосовно твоєї матері я повірив би в що завгодно.

– Ось і все. Ми їдемо до Каліфорнії. Поживемо на пляжі, доки роботу не знайду. А потім, коли мені буде 21, візьму татові гроші й піду в коледж.

– Ти чиниш непродумано, Сі Джей. Який коледж? Ти школу не закінчила.

– Візьму сертифікат про незавершену середню освіту. Чи там піду до школи, не знаю.

– Я поїду з тобою, – сказав Трент.

– Ну, звісно, це спрацює.

– Ти не можеш жити на пляжі – що ти собі думаєш?

Сі Джей не відповіла, але я відчувала, як вона сердиться. Кілька хвилин Трент спостерігав за нею.

– А з іншим як? – тихо спитав він.

Сі Джей зупинилася й глянула на нього.

– Ти про що?

– Про… їжу.

Сі Джей приголомшено подивилася на нього, глибоко вдихнувши.

– Господи, Тренте, кожен день свого життя я прокидаюся з тихим голосом у голові, який питає, що я в цей день їстиму. Ще й твій голос у голові я не витримаю. Просто не витримаю.

Трент опустив очі в підлогу. Він був сумним. Підійшов Роккі й тицьнувся носом у нього.

– Пробач, – сказав Трент.

Сі Джей дістала ще одну валізу й поклала на ліжко.

– Треба забиратися звідси, доки Ґлорія не побачила, що я привезла Моллі назад.

– Гей, я дам тобі гроші, які зараз маю.

– Ти не зобов’язаний це робити, Тренте.

– Знаю. Ось.

Я стривожено позіхнула. Я любила бути з Роккі й Трентом, але не тоді, коли Сі Джей збиралася взяти валізи й поїхати кудись без мене.

– Ти мій найкращий у світі друг, Тренте, – м’яко сказала Сі Джей і обняла хлопця. – Не знаю, що б я робила без тебе й Моллі.

Почувся гучний удар, і я впізнала грюкіт парадних дверей.

– Клеріті? – проспівав голос Ґлорії. – Це машина Трента?

Сі Джей і Трент приголомшено глянули одне на одного.

– Так, – гукнула Сі Джей і одразу прошепотіла: – Подбаєш, щоб Моллі не гавкала?

Я махнула хвостом.

– Так, – сказав Трент.

Він опустився на коліна переді мною, гладячи мої вуха.

– Моллі, тш-ш-ш, – дуже тихо сказав він.

Я помахала хвостом. Роккі ревниво висунув морду переді мною.

Сі Джей вийшла в коридор і перехилилася через перила. Я пішла була за нею, але Трент м’яко втримав мене. Я напружилася, відчуваючи, як усередині наростає скавчання. Я не хотіла відпускати Сі Джей навіть на два фути від себе, коли тут ці валізи.