Дэниел Киз - Притулок пророцтв

– Щодо безуспішності ви маєте рацію, тому що вони спробували пустити спори через вентиляцію. Однак я майже впевнений, що Тедеску взяв до уваги їхні помилки і винайшов власний унікальний метод поширення виразки.

– Де підтвердження того, що цей штам є у моджахедів?

– Ірак володіє значними запасами спор. Їх планувалося застосувати проти сил коаліції та в Ізраїлі.

Тип з ручкою, сам того не зауважуючи, креслив каракулі у своєму блокноті.

– І звідки ця погань у Саддама?

– Згідно з нашими відомостями, десятки висококваліфікованих науковців з Росії, що залишилися без роботи, збули іракцям збудників різних епідемічних захворювань. Але знаєте, у чому найбільша іронія? У 1986-му, до того як Штати розірвали всі відносини з Іраком, їхнім ученим, щоб дістати спори сибірської виразки, досить було просто замовити їх у нас телефоном. Ми надсилали зразки з Американського сховища культур у Роквіллі, штат Меріленд, звичайною поштою.

– Усе це в минулому, – озвався армієць. – Які у вас є докази, що нам загрожує якась небезпека зараз?

– Голова підрозділу антитерористичної медицини наголошував, що напад на нашу країну із застосуванням сибірської виразки є загрозою номер один для національної безпеки. Та й ваші військові експерти передбачали, що ймовірність подібного теракту, здатного забрати життя сотень тисяч людей і завдати державі збитків на понад трильйон доларів, у одному з американських міст у часовому відрізку від двох до п’яти років становить дев’яносто відсотків.

– Як дізнатися, яким методом планують розпилювати виразку? – вступив професор.

– Це мій клопіт. Третій катрен Тедеску називається «Як». Якщо я знатиму його і зумію розгадати, можливо, ми знайдемо спосіб запобігти атаці.

Любитель крутити ручку показав нею на капітана Еліаде.

– Він каже, що пророцтва відомі тільки Рейвен Слейд, а вона перебуває в руках «Моджахедін-е Халк», тож вся ця справа здається безнадійною і…

– Це не зовсім так, – перебив його військовий, – моджахеди є найсильнішою опозицією режиму аятоли і, як один з можливих варіантів, планується використати їх як передові загони в разі вторгнення до Ірану. Ми очікуємо, що Держдепартамент виключить їхню організацію зі списку терористичних.

Ручка штрикнула стіл.

– Моджахеди – терористи. Ми й далі категорично проти того, щоб мати з ними справу.

– Схоже, перемовини Пентагону і Держдепартаменту зайшли в глухий кут, – зауважив Еліаде.

Дуґана занудило.

– Вашу дивізію, цього ж року вибори, правильно?

– Це не має до них жодного стосунку, – відрізав тип з ручкою. – Наше питання в тому, як витягти пророцтва в душевнохворої дівчини, яка перебуває в руках ворога?

– Якщо вам вдасться визволити дівчину з Ашрафу живою і передати в мої руки, я зумію розв’язати їй язика, – втрутився Еліаде.

– Ще одна вистава театру тортур? – уточнив Дуґан. – Чи цього разу все буде по-справжньому?

– Ніхто тут не говорить про тортури, – втрутився любитель ручок.

– Просто допит із застосуванням сили, – додав професор.

Речник Пентагону похитав головою.

– Ми всі тут просто гаємо час. Як повідомляє наш глибоко законспірований агент у Ашрафі, до ранку Рейвен, можливо, взагалі не буде серед живих.

Дуґан зачекав, доки всі інші покинуть конференц-зал.

– Капітане Еліаде, у мене до вас є одне прохання. Можете мені позичити одного з ваших людей? Може, того поліцейського, що привіз мене сюди.

– Навіщо?

– Спробую пошукати зачіпки сам, інкогніто.

– За кого ви себе видаватимете?

– За студента журналістики, що працює в грецько-американському двотижневику «Грік Прес».

Еліаде пильно глянув на нього своїм здоровим оком, тоді натиснув на кнопку інтеркому.

– Маркосе Коставрос, негайно зайдіть до конференц-залу.

За кілька секунд офіцер уже стояв у дверях.

– Містер Діодорус – журналіст, що збирає інформацію для газети «Геленікос Тайпос», – звернувся до нього Еліаде, – супроводжуватимете його, куди він накаже.

Коставрос торкнувся козирка свого картуза.

– Вважатиму за честь, містере Діодорус, я часто читаю «Геленікос Тайпос».

– Куди їдемо? – спитав поліцейський, коли вони вийшли на вулицю.

– До Афінської психіатричної лікарні.

– Ви збираєтеся писати статтю про недавній теракт «Сімнадцятого листопада»?

– Перш ніж починати, слід провести журналістське розслідування.

– У який саме відділ лікарні, сер?

– До лазарету. Там дівчина з Америки розмовляла з Ясоном Тедеску незадовго до того, як його застрелили.