Дэниел Киз - Притулок пророцтв

– …а я думала, що ти збираєшся допомогти мені…

Шатерник по трапу заштовхав її в салон літака, пхнув на сидіння і пристебнув. Тоді зняв дівчині з голови ковпак.

– …я не можу літати… – заверещала вона.

– Тобі й не треба. Літак сам полетить.

– …розв’яжи мені руки…

– Якщо пообіцяєш поводитися спокійно.

– …обіцяю…

Шатерник зняв з неї липкі кайданки.

Дівчина розмасувала зап’ястя.

– …і обов’язково було так зав’язувати?..

– Враховуючи те, як ти пручалася і не хотіла сідати в літак, я б сказав, що обов’язково.

– …гаразд, пробач. куди ми летимо?..

– Я з вами не лечу. ІМП доправить тебе назад до Афін.

– …ні. я хочу додому, в огайо…

– Трохи пізніше. Спершу спецпідрозділ з питань боротьби з тероризмом має поставити тобі кілька запитань.

– …не впевнена, що я – саме та, хто їм потрібен…

– Хочеш випити чогось перед польотом?

На якусь мить вона розгубилася, та одразу ж розслабилася в кріслі.

– Ще б пак. Ром з кока-колою зараз би не завадив.

Вона швидко осушила склянку, і Шатерник налив ще одну порцію. Потім ще одну. Несподівана зміна її голосу знову його здивувала. Тепер він був низький, схожий на контральто, яке він чув раніше.

Він відійшов до люка й набрав номер на своєму захищеному мобільному.

– Стоматологу… Це Шатерник. Літак ІМП от-от відлетить. Вітер дує сприятливий, тому повинні прибути рано. Їм можна займати злітну смугу в афінському аеропорту «Геленікон» не довше десяти хвилин. Вжийте застережних заходів, щоб отримати вантаж і безпечно доставити капітану Еліаде.

Шатерник озирнувся на Рейвен.

– Мушу тебе покинути. Щасти тобі.

– Добре, – відповіла Рейвен. – Гадаю, вантаж – це я, але зуби в мене не болять. Не розумію, якого біса викликати стоматолога?

Шатерник розвернувся і спустився по трапу. Він дивився, як літак здіймається в небо, і йому стало шкода Рейвен. Вона – всього лише забіякувата дівчинка. А капітан Еліаде у середовищі розвідників здобув славу допитувача, який вірить у силу болю.

Афіни

У Алексі задзвонив мобільний. Він відкинув ногою ковдру і натиснув на кнопку.

– Так.

– Це медсестра. Рейвен втекла з Ашрафу.

Алексі посунувся на край ліжка.

– Як?

– Серед нас, виявляється, був кріт, він їй і допоміг.

– А що з посланням Тедеску?

– Я думала, що матиму більше часу.

І що тут скажеш? Алексі часто картав себе за те, що дозволив забрати Рейвен.

– І куди, по-твоєму, вона вирушила?

– Летить літаком назад до Афін. Перехопи її у спецслужб в аеропорту «Геленікон». Якщо у тебе не вийде і вона потрапить в руки Еліаде, вигадай щось, щоб змусити її замовкнути.

– А що з товаром?

– Коли розберешся з дівчиськом, вилітай до Огайо. Кур’єр чекатиме біля студентського меморіалу в Кентському університеті. Ти даси їй гроші, а вона тобі – пакунок.

Фатіма від’єдналася, і Алексі одразу ж почав набирати номер. Збив. Почав знову. Відкинув телефон вбік. Треба повідомити батькові особисто.

Дорогою до гаража руки на кермі «Гарлея» спітніли. Промчавши два квартали, Алексі натиснув на гальма. От дурень! Їхня схованка вже засвічена. Він розвернув мотоцикл і поїхав до батька на квартиру.

За десять хвилин він уже в’їхав у провулок за будинком і, перш ніж прослизнути до чорного входу, озирнувся навсібіч. На четвертому поверсі Алексі перевірив двері. Волосся не було. Постукав, як було домовлено: один раз, двічі, потім ще раз. І знову в тій самій послідовності.

Мірон відчинив двері. Нечесане сиве волосся стирчало у всі боки.

– Що ти тут робиш? Впевнений, що за тобою не було хвоста?

– За кого ти мене маєш?

– Моя відповідь тобі не сподобається.

Алексі розповів батькові про дзвінок Фатіми.

– Не можна допустити, щоб Нікі потрапила в руки Еліаде. Їдь до аеропорту. Звернись по допомогу до наших прихильників. Використай елемент несподіванки і перехопи дівчину в тих, хто її пасе.

– Якщо в мене вийде, що далі?

– Скажи їй, що ти все це організував, щоб вона погодилася допомогти тобі в Штатах. Пообіцяй, що, повернувшись до Греції, ви одружитеся.

– Вона довіряє мені. Просто огидно брехати їй.

– Мені теж не подобалося брехати твоїй матері, царство їй небесне, але іноді доводилося.

Прибувши до «Геленікону», Алексі проскочив повз охорону і зайняв позицію так, щоб тримати на оці пасажирський термінал. Місцеві, туристи, студенти з рюкзаками, черниці – усі товчуться на купу. Під облупленими стінами, зіщулившись, дрімають собаки. Не дивно, що грецький уряд так поспішає зачинити це місце і до Олімпійських ігор збудувати новий аеропорт «Елефтеріос Венізелос».