Дэниел Киз - Притулок пророцтв

Він пробіг очима табло прильоту, хоч це й не мало жодного сенсу. Про термінал і час прибуття екстрадиційного літака, який доправить Рейвен назад до Греції, точно не повідомлятимуть. Очевидно, він сяде на смузі, яку нечасто використовують.

Алексі помітив працівника аеропорту, який у автокарі перевозив до терміналів інвалідів і літніх людей. Він упізнав у чоловікові прихильника «Сімнадцятого листопада» і зробив йому знак наблизитися. Водій розвернувся так різко, що ледь не збив Алексі з ніг. Це навело його на одну думку.

– Товаришу, – прошепотів Алексі, – патріоти потребують вашої допомоги.

– До ваших послуг, товаришу.

– Їдьте до службового входу. Охоронець приведе туди молоду дівчину з білявим волоссям. Чекайте на мій сигнал. Коли я витягну гребінець і проведу по волоссі, збийте з ніг охоронця, посадіть дівчину у свій автокар і підвезіть до головного входу. Я вислизну надвір і чекатиму вас на мотоциклі.

– Як скажете, товаришу.

Працівник швидко пішов геть. Задоволений своїм кмітливим планом, Алексі витяг гребінець і став чекати.

«Лірджет» плавно пішов на посадку. Судовий виконавець звів Рейвен по трапу і заштовхав у багажний автокар.

– З нею будь уважним, це дика кішка, – попередив він старого водія. – Як розкричиться, тобі доведеться затуляти вуха.

Коли водій допоміг Рейвен вибратися з автокара і повів сходами до дверей з написом «Тільки для працівників», вона покірно пішла за ним. Він штовхнув її до залу очікування вильоту. Аеропорт «Геленікон» був переповнений і відгонив немитими тілами.

…нумо, рейвен, не спи. не можна, щоб цей старий шкарбун видав нас поліції для допиту…

Що я маю зробити?

…ввімкни мозок і застосуй тіло…

Рейвен відчувала пронизану венами долоню старого на своєму передпліччі. Вона різко позадкувала і, налетівши на нього, вдарила його в обличчя.

– Збочений покидьку, ану прибери від мене руки! Як ти смієш мене облапувати!

Вона обернулася до натовпу.

– Він лізе мені під спідницю! Допоможіть! Зупиніть його!

Її ошелешеного конвоїра одразу ж оточили. Чоловіки заходилися бити його кулаками. Жінки допомагали їм сумками і парасольками. Чоловік у інвалідному візку вперіщив його палицею. Старий підняв руки, захищаючи обличчя.

Схлипуючи в носовичок, Рейвен вивільнилась і змішалася з пасажирами, що чекали біля стійок реєстрації. Ані найменшого уявлення, що робити далі.

Водій візка, що транспортував пасажирів, робив їй знаки сідати. Щось занадто він наполегливий. Рейвен побігла в інший бік і приєдналася до групи, що прямувала до кас. Треба міркувати швидко. Куди летіти? Вона минала одну стійку за іншою. Рейси до Атланти, Ньюарка, Філадельфії. І куди б їй хотілося?

…додому, до вейбриджа, дурепо…

У центрі зали з касами вона побачила молодика з табличкою: «Група класичного туру з Колумбуса, штат Огайо. Усі сюди». Навколо чоловіка скупчилася зграйка людей, обвішаних багажем. Один з них видався знайомим. Цю вандейківську борідку кольору солі та перцю вона бачила у студмістечку Вейбриджського університету.

На табло замиготіли літери: оголошується посадка на рейс № 241, Афіни – Колумбус, Огайо.

Цей рейс підходить їй краще, ніж усі інші, бо Колумбус розташований найближче до дому, і вона зможе доїхати до Вейбриджа автостопом. Рейвен стала в кінець довгої черги.

Зненацька крізь натовп прорвалася білявка з нафарбованими криваво-червоними губами. Через одну її руку був перекинутий чохол для одягу, іншою вона тягла дорожню сумку на коліщатах.

– Ану йдіть у кінець черги, – гукнув один з чоловіків.

– Обережно, дитину мені не розтовчіть! – крикнула жінка.

Чоловік з вандейківською борідкою спробував її зупинити, та жінка стусонула його ліктем і протиснулася до найближчого відчиненого віконечка. Жбурнула на стійку паспорт і кредитну картку.

– Економ-клас до Колумбуса, Огайо.

Клерк зиркнув на обурених людей, що чекали своєї черги, знизав плечима і заходився вносити дані в комп’ютер. Потім подав білявці квиток.

– Багаж здаєте?

– Щоб мої речі загубилися в цьому клятому грецькому аеропорту? Це вже дзуськи. Я беру їх у салон, – білявка засунула документи в сумочку.

– Ну й нахабство у вас, мадам, – закричав якийсь чоловік.

Не звертаючи на нього уваги, білявка перекинула ремінець ридикюля через ручку дорожньої сумки, показала всім середній палець і потягла свій багаж на контроль безпеки.

…пройди металодетектор раніше від неї…