Дэниел Киз - Притулок пророцтв

Офіцер хвильку подумав, тоді кивнув.

– Чистіть швидко, а термос у мене в патрульному авто.

Дорогою до штаб-квартири Дуґан пив каву, радіючи, що вона виявилася міцною. Поверх пластикової чашки він мигцем розглядав школярів з рюкзаками, продавців у кіосках, що виставляли ранкові газети, власників кав’ярень, що розгортали тенти у променях вранішнього сонця.

Звичайний мирний ранок у Афінах.

Супутник Дуґана провів його через відділок. Вони зупинилися під дверима в дальньому кінці кімнати для персоналу. Озброєний охоронець відчинив їх і пропустив Дуґана досередини. Йому відкрилася зовсім не очікувана картина: круглий стіл із червоного дерева, з протилежного боку від Дуґана сидів капітан Гектор Еліаде, а навколо нього – з півдюжини чоловіків у цивільному.

– Доброго ранку, містере Спіросе Діодорус, – Еліаде вказав на вільне крісло. – Ці люди приїхали здалеку, щоб, як кажуть у вас в Америці, подовбати вам мозок питаннями.

Жодної військової форми. Дуґан підозрював, що серед присутніх є переодягнені офіцери з Пентагону. Інші, мабуть, з Держдепартаменту. Якщо ці люди – не члени спільної антитерористичної групи, то їх просто послали вислухати його, щоб потім доповісти начальству.

Молодий, дуже засмаглий чоловік поглянув на нього з-під лоба, і Дуґан помітив, що засмага на його чолі обривається аж надто рівномірно: швидше за все, носить офіцерський картуз. Цей, мабуть, військовий.

– Містере Діодорус, які ви маєте докази, що у США збираються переправити зброю масового знищення?

– На підставі аналізу я припускаю, що вона, можливо, уже на шляху до Штатів.

– І ви вважаєте, що під загрозою перебувають об’єкти в Нью-Йорку, Вашингтоні та Чикаго? – уточнив сивий чоловік, що крутив у руках ручку.

– У Нью-Йорку – фондова біржа, Пентагон – у Вашингтоні, а чиказької цілі я ще не вирахував.

– Ви впевнені на сто відсотків?

– На вісімдесят дев’ять.

– Ви хоч приблизно уявляєте, яка паніка здійметься по всій країні, якщо міністерство внутрішньої безпеки введе червоний рівень загрози?

Дуґану не сподобалося, як тип наставив на нього ручку.

– Мабуть, не більша, ніж коли б ми перед 11 вересня оприлюднили сигнал, що група терористів-смертників проводить тренувальні польоти над Америкою по певному маршруту і тільки в один бік.

Тип жбурнув ручку на стіл і рвучко відкинувся на спинку крісла. Мабуть, із Держдепартаменту.

Маленький чоловічок з ріденькою борідкою подався вперед.

– У вашому звіті сказано, що мова йде про біологічну зброю. Але її існує стільки різновидів. Тож яка саме зброя? Ешерихія колі? Ботулізм? Бактерія, що спричиняє газову гангрену?

Дуґан впізнав у чоловікові, що до нього звертався, професора Сорджера з Енстонівського інституту.

– До війни в затоці [37] Війна в Перській затоці (2 серпня 1990 – 28 лютого 1991), що тривала між Іраком і коаліцією з 28 країн на чолі зі США. , – повільно почав він, – Ірак займався дослідженням усього того, що ви перелічили. Складність на той час полягала в тому, щоб вивести штами бактерій, придатні для аерозольного розпилення. Бо тільки так можна одним махом знищити купу людей, як нам погрожує Тедеску у своїх пророцтвах. Як вам відомо, мікробів, достатньо стійких, щоб успішно використовувати їх як біологічну зброю новітнього типу, дуже мало, хіба що вони навчилися зберігати їх у мікропробірках.

– Гаразд, то якого висновку ви дійшли? – запитав Сорджер.

– Цю частину загадки я вже розгадав: це сибірська виразка.

У всіх перехопило подих.

Представник Пентагону насупився.

– Тільки не кажіть, що в таких маленьких групах вже немолодих людей, як «Сімнадцяте листопада» та МЕХ, знайшлися фахівці, які можуть модифікувати спори виразки, щоб застосувати їх як зброю.

– Ні, – погодився Дуґан, – проте нам відомо, що Росія вивела особливо смертоносний штам сибірської виразки під назвою «Антракс 836». КДБ називало цей штам своїми бойовими мікробами і вирощувало його у великих кількостях. Ці бактерії спокійно можна заморожувати сухим методом і зберігати в порошку. Ось вам і ідеальна біологічна зброя, до того ж, найімовірніше, стійка до пеніциліну. І виготовити новий антибіотик ми не встигнемо.

Тип, що крутив ручку, постукав нею по столу.

– Якщо я не помиляюся, апокаліптична релігійна секта «Аум Сінрікьо» [38] Японська релігійна секта, заснована у 1987 році. кілька разів безуспішно намагалася розпилити сибірську виразку в японській підземці.