Дэниел Киз - Притулок пророцтв

– Заспокоїшся, і тобі стане краще.

– Навіщо ти це робиш?

– Щоб допомогти тобі, звичайно ж. Я твій друг. Зараз ти розслабишся. Станеш легкою і повітряною. Поринеш у сутінковий сон. Коли прокинешся, тобі стане краще. Ти будеш дуже щаслива і дякуватимеш Аллаху, що дозволив тобі стати однією з нас. Рейвен, ти будеш красивою мученицею серед янголів на небесах.

– Але я більше не можу стати однією із сімдесяти двох дів.

Ще один ляпас, і вона знову опинилася поза своїм тілом.

…чому ця чудна жінка у військовій формі б’є мене по обличчю? знову якийсь фільм жахів?..

– Рейвен, слухай мене.

– …хто ти, в біса, така?..

– Твоя наставниця в ісламі.

– …наставниця? ох, якби очі могли вбивати. ти готуєш мене до бальзамування?..

– Вгамуйся. Я не збираюся заподіяти тобі нічого лихого.

– …а що тоді?..

– Ти чула, як у лазареті Рейвен цитувала три катрени. Мені потрібно, щоб ти розповіла мені перший і третій.

– …навіщо?..

– Щоб попередити Сполучені Штати. Це терміново.

– …я тобі не вірю…

– Подумай про вогонь.

– …і зовсім я не боюся. ти поплутала мене з моєю сестрою-пірофобкою…

– Уяви, що ти стоїш на високій горі.

– …я не займаюся альпінізмом…

Від наступного удару почало пекти обличчя.

І знову поза своїм тілом:

– Сучко, навіщо ти мене вдарила?

– Ти випробовуєш моє терпіння.

Хто це лежить, загорнутий у ковдру? Горить у вогні чистилища? Верещить у оббитій повстю палаті?

– Припини! Я зроблю все, що скажеш. Чого ти хочеш?

– Нáзви об’єктів у трьох містах заховані під твоїм страхом вогню. Скажи мені їх – і я припиню.

– Тато каже, що відкрити можна лише ключем. У кого ключ?

– Твій хитрий батько дав тобі постгіпнотичну команду.

– Що це таке?

– Забудь. Якщо не допоможеш нам розгадати пророцтва, ти нам більше не потрібна.

– Слава Богу!

– Ти хотіла сказати «Аллаху». Ти ж тепер мусульманка.

– Я передумала.

– У такому разі кожен мусульманин у світі зобов’язаний вчинити фетву.

– Що це таке?

– У твоєму випадку – спочатку зґвалтувати, а потім відрубати голову.

Рейвен намагалася приховати тремтіння. Звичайно, вона неодноразово збиралася накласти на себе руки. Зазвичай це було щось безболісне, наприклад передозування снодійним. Дряпання і порізи допомагали відчути себе живою. Та коли вона уявила, як голову розрубують мечем, її занудило.

Фатіма рушила до дверей. Рейвен проковтнула клубок, що підступив до горла. Ну й до дідька. Її фінальний кадр.

– Агов, точно не хочеш помінятися зі мною місцями і побути з хлопцями після стількох років примусового стримування? Ти могла б сказати, що невинна, що вони тебе зґвалтували. Ой, я забула: войовничі мусульмани вважають зґвалтовану жінку обезчещеною, тому закидають її камінням, а потім ховають живцем.

– У тебе виходить кумедно, Рейвен, та це твій останній виступ.

Коли Фатіма зачинила двері, у кімнаті знову стало темно. Вона почула, як клацнув замок.

Чекаючи, коли її зґвалтують, а потім відріжуть голову, Рейвен згорнулася калачиком біля своєї сестри-близнючки в утробі їхньої матері.

Афіни

Почулося гупання. Та не у двері Тії, а в сусідні. Дуґан глянув на годинник: шоста ранку.

– Тебе шукають, – прошепотіла Тія.

Він зіскочив з ліжка і розсунув штори. На вулиці стояла поліцейська машина.

Голос у коридорі вигукнув:

– Містере Діодорус! Вас викликають у штаб-квартиру!

– Мабуть, це люди мого батька, – промовила Тія. – Краще тобі забиратися звідси.

– Як?

Вона показала на вікно.

– З третього поверху?

– Згадай батькове попередження.

Дуґан натяг труси, відчинив вікно і ступив на карниз. Цегла почала сипатися. Він вчепився руками в стіну. Не дивитися вниз. Цікаво, якщо він впаде з третього поверху, то вб’ється? Навіть якщо приземлитися не на голову, купа зламаних кісток гарантована. Обережно ступаючи боком, він дістався до карнизу біля вікна своєї кімнати.

– Спіросе Діодорус, ви повинні піти з нами!

Дуґан проліз у вікно.

– Хвилинку! Тільки накину щось на себе.

Він схопив халат і розчинив двері навстіж.

– Що вам потрібно?

– Перепрошую, що потурбував, – промовив літній офіцер. – Та ви терміново маєте з’явитися до штаб-квартири.

– Так рано?

– Багато хто приїхав до Афін на нараду ще до світанку. Капітан Еліаде вимагає, щоб ви теж були.

Принаймні офіцер відзвітує, що він спав у своєму ліжку. Дуґан натяг штани і сорочку.

– Треба почистити зуби. А ще я мушу випити кави.