Люба Клименко - Ієрогліф кохання

Тут на сцену вийшла маленька групка нових здобувачів, і шведи легенько штурхнули Франсуа під лікоть, мовляв, серед них є і їхній друг.

Коли один із групки ступив крок уперед, шведська пара по-змовницькому зашепотіла і в їхніх очах загорівся нездоровий блиск.

Франсуа насторожився і обережно глянув на Христю. А та, заплющивши одне око і багатозначно киваючи в бік шведів, єхидно хихотіла.

Коли на подіум вийшло два претенденти на сьомий рівень, одним з яких був Кім Ір Сен, Франсуа захвилювався. І було чого. Бо швед знову легенько підштовхнув його під бік, мовляв: котрий із двох ваш «друг»?

Франсуа хотів був ображено запевнити, що в них і не було «нічого такого», але згадав ніч в арабському шатрі під час піщаної бурі і густо почервонів.

Швед поплескав його по плечу: мовляв, не шарійтеся, адже ми однодумці...

Після церемонії Франсуа кулею вилетів на вулицю, поки Христя обмінювалася електронними адресами зі шведкою.

За попередньою домовленістю, Франсуа чекав на Христю і Кім Ір Сена біля виходу з Палацу Золотого Дракона, щоб разом відсвяткувати новий ранг корейського друга.

Її ця шведська парочка розвеселила. Вона вирішила з ними подружитись.

Якраз посеред церемонії вона зненацька усвідомила, що минулого вікенду і сама опинилась у ситуації майже «лю-бов аля труа», але це сталося випадково. Тож її розпирала цікавість, чим же займаються шведи втрьох зі своїм дру-гом-китайцем. Інгрід — так звали шведку — запевнила її, що все розповість у деталях.

На виході з Палацу Золотого Дракона вже нетерпляче тупцяв набурмосе-ний Франсуа. Здається, будь-які натяки на паралелі зі шведською парочкою, а точніше трійцею, явно ображали його, тому він був незадоволений тим, що Христя намагається завести дружбу з ними. Христя грайливо смикала Франсуа за рукав, але він не реагував, як справжній буддист.

Дуже швидко до них приєднався Кім Ір Сен, вони впіймали таксі і поїхали додому до Франсуа.

Там на них чекало холодне шампанське і вишукана закуска.

Кім Ір Сен дуже довго відмовлявся від шампанського і правильно робив, бо як тільки випив, відразу розімлів і заснув на диванчику.

Франсуа теж відмовлявся від шампанського і теж добре робив, бо як тільки випив на вимогу Христі, відразу почав дивитися на неї відверто пожадливими очима.

Оскільки Христя також випила шампанського, причому втричі більшу дозу, ніж не загартовані алкоголем хлопці, то вже давно почала спрагло позирати на Франсуа.

Вони зрозуміли одне одного без слів і кинулися в спальню. Про всяк випадок вони включили музику і...

Пожадливі очі зустрілися зі спраглим поглядом, пожадливі губи зі спраглими вустами, пожадливе тіло зі спраглими руками, а пожадливий пеніс зі спраглою піхвою.

Я прокинувся від розпачливого дзвоника у двері. Озирнувся. Франсуа Бессона і міс Кей-Ейч-Ейч у домі не було.

Я піднявся з дивана. Голова просто розколювалась.

Підійшов до дверей і відчинив.

У хату влетіла, мов фурія, незнайома жінка.

— Ви хто? — спитала незнайомка.

— Я — товариш Франсуа, — сказав я невпевнено. — Мене звати Чен.

— А де господар?

— Не знаю... ми тут «обмивали» мій диплом, я заснув і лише щойно прокинувся... а їх нема.

— їх? Ти сказав «їх»? Кого «їх»?

— Франсуа і міс Кей-Ейч-Ейч...

За мить вона зорієнтувалася в квартирі і кинулася до спальні, звідкіля долинали останні звуки опери «Чіо-чіо-сан». Я зрозумів, що через свою наївність зробив помилку. Однак було вже пізно.

Я побіг за жінкою, щоб зупинити її, але наздогнав лише на порозі спальні.

Перед нами відкрилася дивовижна сцена.

На підлозі, на килимі, спав знемо-жений любов’ю із самим собою Дракон, розкинувши врізнобіч всі свої вісім кінцівок. Дві з них дивилися на північ, дві — на південь, дві — на схід, а ще дві — на захід. Руде довге волосся однієї з його голів накривало драконячий пеніс, а отвір, що, очевидно, був піхвою, зяяв навпроти іншої голови.

Дракон був справжньою неповторною потворою. Просто божественною потворою.

Це була справжня катастрофа.

Марі з’явилася дуже невчасно. Не-вчаснішої появи уявити неможливо.

Розплющивши очі, він побачив свою подругу, що стояла з відвислою щелепою на порозі.

«Ій це явно не подобається», — промайнуло в його голові.

Поряд із нею зачаровано закляк Кім Ір Сен.

«А от йому це явно подобається», — друга думка обпекла мозок.

Франсуа спробував звестися, але, оскільки на ньому лежало важке Христине тіло, та ще й «валетом», не зміг і поворухнутися. Він напружив шию, але, відчувши знайомий біль, безсило опустив голову назад, на килим.