Люба Клименко - Ієрогліф кохання

І тоді Франсуа зробив неприпустиме. Він знайшов у своїй гардеробній пакет, у який свого часу запакував сумочку тієї маленької повії, що скочила до нього на терасу з верхнього поверху, коли там іще жили американці. Повія переламала собі ноги, її забрали в лікарню, а сумочку прихопити забули. Франсуа хотів був передати знахідку власниці, проте, не знаючи її координатів, заліз усередину, аби знайти там щось на кшталт візитівки. її він таки знайшов разом із фіолетовим презервативом і таблеткою віагри. Попри всі намагання Франсуа додзвонитися до повії за телефоном, вказаним у візитівці, йому це не вдалося. Тож сумочка чекала на кращі часи, лежачи на верхній полиці його гардеробної ретельно запакованою. І ось тепер, у цей доленосний момент, сумочка, а точніше, те, що в ній було, виручило Франсуа: він ковтнув таблетку віагри.

Спрацювало... Хоча сам секс йому дався нелегко. Франсуа був хлопцем фізично витривалим, однак у той екстремальний момент він поспівчував усім чоловікам, які померли від інфаркту після того, як прийняли віагру задля пристойного сексу. Його серце під час процедури кохання мало не луснуло від напруги.

Йому вдалося заснути лише під ранок, та й то на годинку. Внутрішній будильник розбудив Франсуа о шостій, і він вискочив на терасу, щоб застати той момент, коли поверхом вище Христя питиме свою ранкову каву. Та злощасна ніч переконала його в тому, що жадані-шої жінки, ніж божевільна українка — Міс Катастрофа — К’рістя — міс Кей-Ейч-Ейч, — у його житті ще ніколи не було і що він дуже не хоче її втрачати.

Отже, він усю ніч чекав тієї миті, коли вийде на терасу...

І ось...

Замість жаданої Христі побачив, як якийсь жевжик у збоченському жовтогарячому спортивному костюмчику в об-липку, по-балерунськи відтягуючи кінчики пальців ніг, скаче на скакалці.

Франсуа вирячив очі від несподіванки. Він спершу припустив, що в нього після клятої таблетки з’явилися галюцинації.

Але, на жаль, це були не галюцинації.

Це була груба реальність.

Жевжик в оранжевому костюмчику на Христиному балконі існував насправді.

Їй хотілося лементувати на повне горло!

Вона сама себе зурочила! І тепер замість східноазійського раю має українське пекло!

Цього ранку вона встала з ліжка, а точніше, з диванчика (адже ліжко вона уступила Фреді), і зрозуміла, що життя її полетіло шкереберть. Усюди були розкидані знаки присутності колишнього чоловіка: використані палички для чищення вух, незмита зубна паста в умивальнику, незакручений тюбик зубної пасти, шматочки обрізаних нігтів на підлозі, невимкнене світло в усіх місцях, де його можна було ввімкнути, невимкнена електрична конфорка, на якій він смажив яєшню, пригоріла сковорідка, брудні шкарпетки і труси на дизайнерському фотелі.

«A-а-а!» — кричало все її єство.

Він прокинувся дуже рано і весь час дефілював перед її диванчиком голяка, а коли вона таки піднялася, почав до неї клеїтися:

«Херистинко моя (наголошуючи на перших трьох буквах), я тебе хаччу!»

Це була його коронна фраза, він вимовляв її щоразу перед інтимом і за вісім років спільного життя нічого оригінальнішого не придумав.

Христя з огидою оглянула його голе тіло. Не можна сказати, що воно було недоглянутим. О ні, він себе любив, ще й як!

Але на відміну від тіла Франсуа, яке не лише саме по собі було бездоганним, а й творило навколо себе бездоганність, Фредине тіло заради власної бездоганності оточувало себе огидними слідами своєї фізіології.

За віщо їй така напасть?

Вона ж зробила все можливе, аби спекатися його!

Але цей реп’ях таки дістав її, майже на краєчку землі!

Вона розчісувала своє неслухняне волосся перед дзеркалом. Від нервування у неї піднявся тиск, так що обличчя нагадувало червоний помідор. Тим часом Фредя почав вправлятися на терасі.

Вона вискочила туди, аби затягти свого фітнесиста в квартиру: не дай Бог, Франсуа побачить це опудало у збочен-ському оранжевому коздюмчику. А їй категорично цього не хотілося. За останню ніч вона передумала багато всякої всячини і зрозуміла, що єдиний чоловік, з яким вона хоче мати стосунки, — це Франсуа.

Однак, за законом підлості, Франсуа вийшов на свою терасу раніше, ніж завжди, і побачив це чудо-юдо з рожевими щічками, цю оптимістичну морквинку.

Христя вдягнула окуляри і глипнула згори на Франсуа, аби прочитати його реакцію.

Той був жовто-зеленого кольору переспілого кабачка.

Гарна компанія: помідор, морквинка і кабачок! Майже овочеве рагу. Ще не вистачає часничинки Марі з її вбивчими духами на свинячих гормонах.