Люба Клименко - Ієрогліф кохання

Христя зловила себе на тому, що співає.

Вона спробувала покрутити стегнами. Супер! Як у неї гарно все виходить! Секс пішов їй на користь!

Вона стала перед дзеркалом, зняла футболку і почала танцювати танець живота, співаючи під музику Таркана:

Я з кимось пере-пере-спала...

Ла-ла-ла!

У панорамному ліфті,

Ті-ті-ті!

Я — погана-на-на дівчинка,

Ка-ка-ка!

А ві-ін іще гі-і-рший хло-опчик!

Чик-чик-чик!

Вона була шокована: У НЕЇ ВСЕ ВИХОДИЛО! Всі рухи танцю живота!

«Ну нічого собі, які вихиляси я виробляю! Неймовірно! Я просто Шамахан-ська цариця! Я просто Хабібі! Я просто Хурем!»

Як усе чудово обернулося! Минулий жахливий тиждень нарешті скінчився, а всі мої страждання окупилися сторицею!»

Проте Христин бухгалтерський розум підказував їй, що, незважаючи на явну користь години, проведеної наодинці з Франсуа Бессоном, продовжувати ці стосунки не варто.

Це має лишитися в єдиному примірнику. Бо якщо вона намагатиметься зробити копію, на неї чекатиме велике розчарування.

Отже, нехай це буде найкращим спогадом її інтимного життя.

Через годину його охопили сумніви.

Чи правильно буде, якщо він припинить контакти з божевільною українкою?

Адже, з погляду тендерної поведінки, він вчинив справжній злочин! Хоча ні... їй, здається, самій усе дуже сподобалося... Принаймні під час сексу перед тим, як поміняти позу, вона взяла в руки його «бойовий меч», і в її очах засяяло таке дитинне захопення, таке запоморчливе зачарування! Вона обхопила «меч» обома долонями і нагадала йому прапороносця, який тримає в руках держак прапора і якого сповнює дике натхнення від усвідомлення честі, що йому випала, — честі оберігати цей святий символ!

(Спогад про цю незначну, на перший погляд, детальку їхнього сексу явно сподобався його «бойовому мечеві», тож Франсуа змушений був затиснути його між ногами.)

Так, вона явно не справляла враження незадоволеної жінки

«Але ж це була агресія. Це був sexual harrasment!

О Боже!

А раптом вона феміністка?

О Боже!

А раптом вона подасть до суду?

О Боже!

Що робити? Що робити?

Треба порадитися з юристом. Наприклад, з Марі... Вона — класний юрист.

З Марі? Я що — здурів? Вона ж якраз і захищає права жінок!

Що робити? Що робити?

Треба піти і вибачитися перед божевільною українкою».

Шопінг був пречудовий.

Знижки не просто гарні, а фантастично гарні!

Вона істотно обновила свій гардероб, тож замріяно їхала шатлом до готелю, роздивляючись маленькі приватні оази-ки серед пісків.

Для повного щастя треба ще добре повечеряти. А потім виспатися. А потім піти на сніданок. А потім на пляж — недаремно ж вона придбала два купальники. А потім пообідати. А потім іще раз виспатися. А потім... Може, тоді вже й рейс назад організують...

Хоч би не було зворотних рейсів до вівторка! Ні, до середи! От тоді б вона відпочила надурняк!

Але хіба можливе таке щастя?..

Христя вийшла з шатлу і, тягнучи за собою оберемок пакетів з обновками, потеліпалася до ліфта, про всяк випадок непанорамного, аби знову не наткнутися на голомозого естета...

А голомозий естет уже чекав на неї перед дверима її номера.

«Цього ще не вистачало! — розсердилася Христя. — Ці чоловіки зовсім не відчувають міри! Замість того, щоб лишити цей спогад у пам’яті як перлину свого інтимного життя, вони хочуть все зіпсувати регулярними стосунками!»

Вона повільно йшла по коридору, добираючи слова, щоб «відшити залицяльника». Однак вигляд Франсуа свідчив, що він прийшов зовсім НЕ ЗА ТИМ.

— Доброго вечора! — чемно привітався він.

— Доброго вечора! — не менш чемно відповіла вона, відчинила двері пропустила його поперед себе.

Він перелякано замахав руками:

— Ні-ні! Я, власне, прийшов вибачитися... За те, що сталося!

«Слава Богу, він не такий ідіот, як я спершу подумала. Але чому він такий переляканий?»

Вона тримала двері відчиненими, а в обох її руках були пакети.

«Він же не додумається мені допомогти, адже він із західного світу! — подумала вона. — Там допомога жінці вважається кровною її образою... Стоп! Он воно що! Він просто боїться, що я... Що я виявлюся однією з феміністок! І що я подам на нього до суду!»

У нього було таке спантеличене обличчя, що їй стало шкода його.

Треба з’ясувати стосунки. Розказати йому популярно, що вона хоч і вважає себе феміністкою, проте не такою вже й войовничою, і що випадок у панорамному ліфті їй припав до душі...