Сергей Пономаренко - Тенета бажань

— Якщо тільки — «припустимо».

— Із початком третього тисячоліття було пов'язано багато пророцтв, пов'язаних з кінцем світу.

— Кінець світу передбачали і до цього безліч разів, але все виявилося фікцією, — не витримавши, вставив Олег.

— З Біблії відомо, що Антихрист отримає величезну владу від диявола, а наближення Апокаліпсису ознаменується рядом катастроф, епідемій, воєн.

Ось послухай, Олежко, як описують Антихриста:

«18. І як ви чули, що прийде антихрист, і тепер з'явилося багато антихристів, то ми й пізнаємо з того, що останнім часом.

19. Вони вийшли від нас, але не були наші: бо якби вони були наші, то залишилися б з нами; але вони вийшли, і через те відкрилося, що не усі наші» [32] Перше Соборне послання апостола Іоанна, гл.2 .

— Ти можеш нормальною мовою пояснити свою ідею?

— Антихрист передбачається не один, а в множині — «з'явилося багато антихристів». Антихристами стають люди, які відреклися від людського, — «вони вийшли від нас», тобто, вони були люди, але «вийшли, і через те відкрилося».

— Що відкрилося?

— Їх нелюдська суть. У Ватикані є музей Люцифера в якому знаходиться муміфіковане тіло чоловіка з невеликими ріжками, подовженим різцями щелепи та атрофованими ступнями що змахують на копита, що орієнтовно жив більше 600 років тому. Припускають, що це одне з втілень сатани, а може це один з Антихристів, що не реалізували себе? А якщо, припустимо, Родіона Іконникова відвідували не галюцинації, а насправді диявол? Але дивно: Гітлеру він дає термін всього 13 років, а в Ікон-никова не поспішає оволодіти душею?

Ба більше, обіцяє майже безсмертя, за виконання жахливих умов договору — ритуальних вбивств своїх нащадків з періодом в 30 років. Чи не означає це, що на Родіона Іконникова покладена місія Антихриста і для виконання поставлених цілей дарований ЧАС більший, ніж звичайне людське життя?

— Тебе занесло в такі апокаліптичні нетрі... — зітхнув Олег, — Світлана теж говорила щось подібне, навіть бачила ЙОГО уві сні — і от чим закінчилося. — Тут він схаменувся. — Я зараз таку дурість сказав — навіть безглуздішу, ніж ти.

— Я — дурниці говорю?! — образилася Наталка. — Добраніч!

Вона різко піднялася з дивана і попрямувала до виходу з кімнати.

— Вибач! Залишися, давай ще поговоримо! — кинувся навздогін за нею Олег

— Час! — Наталка, зупинившись перед дверима, показала пальчиком на циферблат свого наручного годинника. — Мені пора, до того ж я говорю тільки дурниці! Приємних снів! — і сховалася за дверима.

Роздягшись, Олег з насолодою витягувався на хрусткому, накрохмаленому простирадлі, що приємно холодило тіло. Як не дивно, спати не хотілося, і він увімкнув пультом телевізор. Великий екран його зачарував, і почавши подорож програмами, він захотів чогось світлого, легкого, краще — комедію, але в основному йшли вітчизняні політичні дебати, зарубіжні «стрілял-ки» та фільми жахів. Нічого з цього йому не сподобалося, і він зупинився на музичній програмі, де нескінченною чергою йшли кліпи, що перериваються лише рекламою.

Музика і множина змінюваних напівголих співачок, що демонструють більше тіло, ніж голос, його розморили і потягнули в сон.

— Так, це я, — підтвердив худий, сутулий чоловік в допотопному картатому костюмі, влаштовуючись на краєчок дивана. У руках він тримав чорну кішку, яку ніжно погладжував, а та від задоволення муркотіла, то відкриваючи, то закриваючи великі, немов ліхтарі, жовті очі. — Лежи, лежи! Вибач, що порушив спокій, з'явився без запрошення.

— Навіщо?! — тільки й зміг вимовити Олег

— Не знаю, швидше за все — по приколу. Може, у тебе є сокровенні бажання, так ти не соромся — допоможу! — доброзичливо посміхнувся чоловік, але великі, витрішкуваті очі з дуже маленькими зіницями-крапочками дивилися байдуже-холодно.

— Щоб через тринадцять років — душу забрати? — прийшов в себе від несподіваного візиту Олег

— Термін — не догма. З кожним по-різному: трапляється, менше року минає, а деяких десятиліттями доводиться чекати.

— Як Родіона Іконникова?! — видихнув Олег.

— Усіх і не згадаєш — імена, прізвища, обличчя, бажання — все повторюється. Просять влади, багатства, жінок в обмін на душу. Але душа душі не пара. Багато хто так зносився, що на ціле бажання не дотягують, доводиться його розбивати на частини.

— У мене є питання, — почав Олег, але чоловік його перервав.

— Можу відповісти і на твоє питання — я його вже почув в твоїх думках, але йому ціна, як і бажанню — душа. Бачиш — я без обману й хитрощів. Відповідати?!