Маргарет Этвуд - Заповіти

— Це навіть не кохання, — завважила Тітка Дав. — Чому ти з ним?

— Я не знала, куди піти, — відповіла я й розридалася. — Вдома було насильство!

— У Гілеаді немає домашнього насильства, — сказала Тітка Беатріс.

Тоді повернувся Гарт і вдав, що розлючений. Він схопив мене за руку — за ліву, там де було шрамування, рвонув, підіймаючи на ноги, і я закричала, бо мені боліло. Він сказав, щоб я стулила пельку, бо ми забираємося.

Тітка Беатріс звернулася до нього:

— Можна з вами поговорити?

Вони з Гартом відійшли так, щоб ми їх не чули, Тітка Дав дала мені серветку, бо я плакала, і сказала:

— Можна обійняти тебе від імені Бога?

Я кивнула.

Повернулася Тітка Беатріс, вона сказала:

— Можемо йти.

— Господу слава, — відповіла на це Тітка Дав.

Гарт пішов геть. Навіть не озирнувся. Я не змогла попрощатися з ним, тому заридала ще дужче.

— Все гаразд, тепер ти в безпеці, — сказала Тітка Дав. — Будь сильною.

Те саме у «Прихистку» говорили гілеадським жінкам, тільки от вони йшли в інший бік.

Тітка Беатріс і Тітка Дав ішли обабіч мене, дуже близько. Сказали: це щоб ніхто мене не потурбував.

— Той юнак тебе продав, — зневажливо промовила Тітка Дав.

— Невже?

Гарт не говорив, що збирається так учинити.

— Треба було всього лиш запитати, — провадила далі Тітка Беатріс. — Ось як він тебе цінував. Це щастя, що продав тебе нам, а не якійсь секс-банді. Він хотів чималих грошей, та я його стримала. Зрештою взяв половину.

— Брудний безбожник, — сказала Тітка Дав.

— Сказав, що ти незаймана, тому коштуєш більше, — мовила Тітка Беатріс. — Але ти ж нам інше говорила…

Я швидко зметикувала.

— Хотіла, щоб ви мене пожаліли, — прошепотіла. — Щоб забрали із собою.

Перлові Діви ззирнулися над моєю головою.

— Ми розуміємо, — мовила Тітка Дав. — Але віднині мусиш говорити нам правду.

Я кивнула й пообіцяла, що так і буде.

Вони відвели мене туди, де жили. Мені було цікаво, чи це не та сама квартира, де знайшли мертву Перлову Діву. Але тоді мій план був говорити якомога менше; я не хотіла все зіпсувати. А ще не хотіла, щоб і мене знайшли на шворці на ручці дверей.

Квартира була дуже сучасна, мала дві ванні кімнати, в кожній з яких були і ванна, і душ, величезні вікна, великий балкон, на якому росли справжні дерева у бетонних діжках. Скоро я дізналася, що двері на балкон замкнено.

Я страшенно хотіла в душ: від мене смерділо власною відмерлою шкірою, і потом, і ногами в старих шкарпетках, і бридким болотом з-під мосту, і смаженим жиром із фастфуду. Квартира була така чиста, напоєна ароматом цитрусового освіжувача — мені здавалося, мій сморід мусить сильно виділятися.

Коли Тітка Беатріс запитала, чи не хочу я помитися, я швидко кивнула. Тітка Дав застерегла, щоб я була обережна через руку: не треба її мочити, бо тоді шкірка злізе. Мушу визнати: я була зворушена їхньою турботою, хоч якою нещирою (вони ж не хотіли привезти до Гілеаду гниле місиво замість Перлини).

Я вийшла з душу, загорнувшись у пухнастий білий рушник, і помітила, що мого старого одягу нема (Тітка Беатріс пояснила, що він був такий брудний, що й прати марно), а замість нього лежала сріблясто-сіра сукенка, як у них.

— Я маю це вдягнути? — запитала я. — Але ж я не Перлова Діва. Я думала, ви Перлові Діви.

— І ті, хто збирає Перлини, й Перлини зібрані — усі Перли, — мовила Тітка Дав. — Ти теж Перлина Коштовна.

— Тому ми так ризикуємо заради тебе, — мовила Тітка Беатріс. — У нас тут стільки ворогів… Та не переймайся, Джейд. Ми тебе вбережемо.

Вона сказала, що в будь-якому разі, хоч офіційно я й не Перлова Діва, маю носити цю сукню, аби вибратися з Канади, бо місцева влада заборонила вивезення неповнолітніх навернених. Вони вважають, що це торгівля людьми, але це неправда, додала вона.

Тоді Тітка Дав нагадала їй, що не можна говорити «вивезення», бо ж дівчата не товар, і Тітка Беатріс вибачилася й сказала, що мала на увазі «сприяння у перетині кордону», — і обидві всміхнулися.

— Я не неповнолітня, — мовила я. — Мені шістнадцять.

— Маєш якісь документи? — запитала Тітка Беатріс.

Я похитала головою.

— Ми так і думали, — завважила Тітка Дав. — Ми все для тебе влаштуємо.

— Але щоб уникнути проблем, твої документи будуть на ім’я Тітки Дав, — сказала Тітка Беатріс. — Канадці знають, що вона сюди приїхала, тож на кордоні вважатимуть, що ти і є вона.

— Але ж я значно молодша. І не схожа на неї.

— На документах буде твоє фото, — заспокоїла мене Тітка Беатріс.