Маргарет Этвуд - Заповіти

— Що ти робиш? — просичала я.

— Тссс, — відповіла Тітка Беатріс. — Мовчи.

Тоді Тітка Лідія промовила:

— Вітаємо тебе в Ардуа-холі, Джейд. Будь благословенна в тому, що ти обрала для себе, перед Його очима. Per Ardua Cum Estrus.

Вона поклала долоню мені на голову, тоді зняла її, кивнула мені й сухо всміхнулася.

Усі повторили:

— Вітаємо Перлину Коштовну. Per Ardua Cum Estrus, амінь.

Я подумала: «Що я тут роблю? Місце збіса дивне».

Пляшечка синього чорнила, чорнильна ручка, сторінки записника, обрізані, щоби вміститися у сховку, — ось чому я довіряю своє послання до тебе, моя читачко. Та яке це послання? Іноді я вбачаю в собі янгола, що пише, збирає усі гріхи Гілеаду, включно з власними; в інші дні позбуваюся цих пафосних інтонацій. Чи ж я, поклавши руку на серце, не просто розношу похмурі плітки? Боюся, я ніколи не дізнаюся, що ти скажеш із цього приводу.

Мій найбільший страх — що всі мої зусилля виявляться марними і Гілеад житиме тисячу років. Тут, далеко від війни, у нерухомому центрі торнадо, переважно так і здається. Вулиці такі мирні, спокійні, впорядковані, та однаково під цією безтурботною поверхнею відчувається тремтіння, наче стоїш біля високовольтної лінії електропередач. Раніше казали «панування терору», одначе терор не зовсім панує. Він паралізує. Звідси й ця неприродна тиша.

Та є й дрібні втіхи. Вчора я дивилася — на закритому телеканалі в кабінеті Командора Джадда — Участрату, на якій головувала Тітка Елізабет. Командор Джадд наказав принести кави — чудової кави, якої просто так не дістанеш (я не питала, звідки він її отримує). Він додав до свого горнятка рому, спитав, чи не хочу я. Я відмовилася. Тоді Командор сказав, що має слабкі нерви й чутливе серце, тож йому треба підготуватися — важко сприймати такі кровожерні видовища.

— Я розумію, — мовила я. — Але то наш обов’язок — бачити, як здійснюється правосуддя.

Він зітхнув, випив і налив собі ще.

Участратити мали двох приречених чоловіків: Янгола, якого спіймали на продажу на сірому ринку лимонів, увезених через Мен, і лікаря Гроува, дантиста. Однак справжнім злочином Янгола були не лимони: його звинуватили у взятті хабарів від «Мейдей» та в тому, що він допоміг кільком Служницям успішно перетнути різні наші кордони. Утім Командори не хотіли оприлюднювати цього, аби іншим не спало на думку щось подібне. Офіційно корумпованих Янголів не існувало, і Служниць-утікачок, звісно, теж, бо навіщо комусь зрікатися Царства Господнього, аби пірнути в пекельне полум’я?

Протягом усього процесу, який мав обірвати життя Гроува, Тітка Елізабет була просто чудова. У коледжі вона відвідувала театральний гурток і грала Гекубу у виставі «Троянські жінки» — дрібний факт, про який я дізналася під час наших перших зустрічей, коли ми з Геленою та Відалою формували особливу жіночу сферу в новонародженому Гілеаді. За таких умов формується товариський дух — люди діляться своїм минулим. Я була досить обачна, щоб не розповідати про себе забагато.

Сценічний досвід придався Елізабет. За моїм наказом вона записалася на прийом до лікаря Гроува. Тоді, у належний момент, видряпалася з крісла, порвала на собі одяг і заверещала, що Гроув намагався її зґвалтувати. По цьому, шалено ридаючи, вона вивалилася у передпокій, де містер Вільям, асистент дантиста, зміг побачити її скуйовдженість і сплюндрованість.

Тітка має бути священна. Не дивно, що Елізабет була така засмучена цим насильством, вирішили всі. Цей чоловік мусив бути небезпечним і ненормальним.

Я мала фотосвідчення всього цього, зафіксовані на мінікамеру, сховану мною в симпатичній діаграмі з повним набором зубів. Якщо Елізабет спробує зірватися зі шворки, можна шантажувати її цим доказом її брехні.

На процесі містер Вільям свідчив проти Гроува. Він не дурний — одразу збагнув, що його бос приречений. Він описав лють Гроува в цю мить. Заявив, що пропащий Гроув називав Тітку Елізабет «стервом грьобаним». Насправді цих слів там не було. Дантист спитав: «Для чого ви це робите?» — але свідчення Вільяма на процесі були дуже ефектні. Слухачі, включно з усім населенням Ардуа-холу, вражено зойкали: називати Тітку такими вульгарними словами було близько до єресі! На допиті Вільям неохоче визнав, що й раніше мав підстави підозрювати свого керівника у безпутності. Сумно промовив, що анестезія може бути такою спокусливою, якщо потрапить не в ті руки…