Маргарет Этвуд - Заповіти

— То була автівка Мелані. Вони з Нілом були всередині.

Я хвилину сиділа мовчки. Не могла скласти все докупи. Який маніяк захоче вбивати Ніла з Мелані? Вони були такі звичайні.

— То вони мертві? — нарешті мовила я.

Мене трусило. Я намагалася уявити вибух, але бачила лише порожнечу. Чорний квадрат.

Хто ти, читачко моя? І коли ти? Можливо, завтра, можливо, через п’ятдесят років від цього дня, можливо, ніколи.

Може, ти одна з наших Тіток в Ардуа-холі, яка випадково натрапила на ці записи. Переживши мить жаху, породжену моїми гріхами, чи спалиш ти ці сторінки, аби вберегти від ганьби мій благочестивий образ? Чи станеш жертвою універсальної жаги влади й помчиш до Очей, щоб видати мене?

Чи ти виявишся нишпоркою з-за кордону, що перебиратиме архіви Ардуа-холу вже після падіння режиму? У такому разі стоси обвинувальних документів, які я всі ці роки збирала, мов скарб, згодяться не лише для суду наді мною, якщо доля виявиться злою і я доживу до участі в ньому, а й для засудження багатьох інших. Моя справа — знати, де поховано тіла.

Ти вже мала б запитати себе, як мені вдалося уникнути зачистки вищими колами — якщо не в ранні дні Гілеаду, то принаймні тоді, як визрів його принцип «Людина людині вовк». Тоді багатьох колишніх видатних діячів уже повісили на Стіні, бо ж у найвищих колах подбали про те, щоб жодні амбіційні конкуренти не робили спроб їх замінити. Ти можеш припустити, що я як жінка мала б бути особливо вразлива під час цього просіювання, але це не так. Сама моя приналежність до жіночої статі виключила мене зі списку потенційних узурпаторів, адже жодна жінка не могла б посісти місце у Раді Командорів. Тож, за іронією долі, я була в безпеці.

Утім моє політичне довголіття має три інші причини. По-перше, я потрібна режиму. Я контролюю жіночу частину їхнього проєкту залізною рукою у шкіряній рукавиці з вовняною мітенкою і стежу за тим, щоби все було як слід: наче євнух у гаремі, маю для цього унікальну можливість. По-друге, я забагато знаю про лідерів Гілеаду (забагато бруду), і вони не впевнені в тому, що саме я роблю із цим знанням у плані документування. Як почеплять мене на шибеницю, чи може цей бруд якимось чином витекти назовні? Вони, напевно, підозрюють, що я вжила запобіжних заходів, і праві в цьому. По-третє, я обачна. Кожен провідник Гілеаду відчуває, що зі мною його таємницям ніщо не загрожує. Але — я опосередковано дала це зрозуміти — тільки доти, доки ніщо не загрожує мені самій. Я здавна вірю у систему стримувань і противаг.

Попри всі ці заходи, я не дозволяю себе приспати. Гілеад — слизьке місце, тут часто трапляються нещасливі випадки. Хтось уже написав промову для мого похорону, в цьому немає жодних сумнівів. Я тремчу: чиї ноги ступають по моїй могилі?

«Часу, — благаю я в порожнечі, — ще трохи часу! Це все, що мені потрібно».

Вчора я отримала несподіване запрошення на приватну зустріч із Командором Джаддом. Це не перше таке запрошення. Деякі зустрічі бували неприємні, інші, останнім часом, — взаємовигідні.

Поки я йшла тією латкою кволої трави, що вкриває проміжок між Ардуа-холом і штабом Очей, та піднімалася (часом захекано) горою разюче білих сходинок, що ведуть до парадного входу в обрамленні численних колон, намагалася уявити, якою буде ця зустріч. Мушу визнати: моє серце билося швидше, ніж зазвичай, і не лише від підйому: не всі, хто заходив у ці двері, з них вийшли.

Очі панують у колишній великій бібліотеці. Нині тут немає книжок, окрім їхніх: первісний уміст бібліотеки було спалено або (коли йшлося про цінні томи) долучено до приватних колекцій різних Командорів з липкими пальцями. Я тепер добре знаю Святе Письмо, тож можу процитувати розділ і вірш, де йдеться про небезпеки забороненої Господом здобичі. Утім немає відваги без обачності, тож я мовчу.

Приємно завважити, що ніхто не знищив розписів на стінах обабіч сходів усередині будівлі — на них зображено мертвих солдатів, янголів і лаврові вінки, тож вони достатньо побожні й прийнятні, хоча прапор старих Сполучених Штатів Америки, що красувався раніше з правого боку, замалювали прапором Гілеаду.

Командор Джадд неабияк піднісся з часів нашого знайомства. Виправлення гілеадських жінок заважало розгортанню його его й не забезпечувало достатньої поваги. Але як Командора-очільника Очей його бояться усі. Його кабінет розташований у дальній частині будівлі, там, де колись зберігалися книжки і були кімнати працівників. Велике Око з кришталевою зіницею дивиться із центра дверей. Так він бачить, хто саме збирається до нього постукати.