Лю Цысинь - Проблема трьох тіл

— Твоя правда, — холодно кивнув чоловік Шао Лінь. — Я тільки передаю слова твоєї матері.

Є Веньцзє подивилася на будівлю багатоквартирного будинку, відведеного для проживання управлінців вищого ешелону. Шао Лінь відсунула край фіранки і побачила, як, не промовивши жодного слова, Є Веньцзє нагнулася, взяла на руки Ян Дун і пішла. Вона ніколи більше не поверталася сюди.

Є Веньцзє постійно намагалася знайти інформацію про чотирьох жінок, які вбили її батька, і зрештою їй вдалося знайти трьох із них. Усі три були відряджені в сільську місцевість у розпал Культурної революції, а потім повернулися в місто і всі залишалися безробітними. Після того як Є Веньцзє ді-зналася їхні адреси, вона написала короткого листа кожній із них із проханням про зустріч на території того спортивного комплексу, де загинув її батько. Просто поговорити.

Є Веньцзє не відчувала жадоби помсти. Того ранку на «Червоному березі» вона помстилася всьому людству загалом, зокрема і цим хунвейбінкам. Але вона хотіла побачити в очах цих убивць хоча б натяк на каяття, на повернення людяності.

Того вечора після занять Є Веньцзє чекала їх на майданчику спортивного комплексу. Вона не плекала великих сподівань, що вони приймуть її запрошення. Але вони прийшли в призначений час, усі троє.

Є Веньцзє впізнала їх здалеку, тому що вони були одягнені в рідкісну нині зеленувату уніформу військового крою. Коли підійшли ближче, вона зрозуміла, що уніформа швидше за все була саме тією, яку одягали ці жінки на Збори критики і боротьби, присвячені справі її батька. Вбрання було настільки запране, що практично втратило свій первинний колір, перетворившись на майже біле і суцільно було вкрите різними латками. Крім уніформи, ці три жінки віком близько тридцяти років, нічим не нагадували тих трьох ідейних хунвейбінок, які так хизувалися доблестю в день смерті її батька. Але вони втратили не тільки молодість, а й ще дещо.

Ці троє, які колись здавалася ніби вирізаними з однієї заготовки, наразі дуже відрізнялися одна від одної. Перша з них була жінкою маленького зросту з хворобливою худорбою — уніформа висіла на ній, немов на вішаку. Передчасне старіння підкреслювали її зігнута спина та волосся жовтуватого відтінку. Друга, навпаки, погладшала настільки, що на ній не сходився кітель. Її волосся було брудне, а обличчя темне, немов труднощі життя стерли всі натяки на красу і жіночність, залишивши місце тільки закостенілості й суворості. На обличчі в третьої ще зберігалися сліди колишньої молодості, але один з її рукавів тепер був порожній і теліпався на вітрі під час ходьби.

Трійця колишніх хунвейбінок, вишикувавшись у ряд, так само, як колись перед Є Чжетаєм, стояла перед Є Веньцзє, намагаючись відновити давно забуте почуття гідності. Але тієї демонічної сили своєї правоти вони вже не випромінювали. Обличчя худої жінки мало переляканий мишачий вигляд, обличчя повної виражало повне отупіння, а однорука розглядала небо над головою.

— Невже ти думала, що ми не наважимося з'явитися? — запитала гладка, надавши своєму голосу провокаційних ноток.

— Я думаю, що ми повинні були зустрітися. У нас залишилися незакриті питання в минулому, — сказала Є Веньцзє.

— Минуле залишилося в минулому. Тобі має бути це відомо, — голос худої жінки був різкий, ніби вона постійно чогось боялася.

— Я маю на увазі розкаяння в тому, що сталося.

— Ти хочеш почути наше каяття за наш учинок? — знову запитала гладка.

— А ви вважаєте, що не повинні?

— Тоді хто покається перед нами? — запитала однорука.

— Із нас чотирьох, — продовжила гладка, — троє підписалися під агітплакатом, ще навчаючись у середній школі при Університеті Цінхуа. Революційні походи, великі мітинги на Тяньаньмень, зіткнення між угрупованнями хунвейбінів, Перший червоний штаб, Другий червоний штаб, Третій червоний штаб, Комітет спільних дій, Західне відділення, Східне відділення, Нова велика пекінська комуна, Бойова група червоного прапора, Червоний Схід — ми пройшли через усі віхи в історії руху хунвейбі-нів від народження до смерті.

— Під час стоденної війни в Цінхуа [77] Прим. перекл. Стоденна війна в Цінхуа — активні бойові дії, які велися між різними угрупованнями хунвейбінів з 23 квітня по 27 липня 1968 року на території Університету Цінхуа. Сторони використовували в бойових діях стрілецьку зброю, активне мінування території, навіть легку артилерію. Усього в результаті стоденної війни було вбито 18 осіб, понад 1000 осіб отримали поранення. дві з нас були в Цзінганському гірському корпусі, а дві — у фракції Чотирнадцятого квітня, — перехопила ініціативу однорука. — Затиснувши гранату в руці, я кинулася під саморобний танк Цзінганського гірського корпусу. Рука потрапила під гусеницю — моя плоть, кістки були роздроблені і вдавлені в бруд. А мені було всього лише 15 років.