Чак Паланик - Виправний день

Старий, здавалося, зібрався з силами. Піднявши голову, він продовжив:

— Ми постійно жертвуємо людьми, щоб зберегти країну, — губи виформували вільну, неохайну посмішку. — Мабуть, нам варто губити країну кожні сто років, щоб зберегти людей.

Він глянув на Волтера затуманеними очима.

— Дякую тобі, Ворнере.

Волтер не виправив його.

Його новий батя продовжив:

— Ти мій Бозвелл [217] James Boswell (1740–1795) — шотландський письменник, мемуарист. Автор біографії англійського письменника Семюела Джонсона, що вважається однією з найзначніших біографій, написаних англійською мовою. , — сказав Талбот. — Мій писар.

Стенографіст. Переписувач. Він пояснив, що Єремія диктував частини Біблії своєму секретареві Варуху. Святий Павло писав Євангеліє через свого писаря Терія. Святий Петро — через Сила. Святий Іоанн — через Прохора.

Гітлер диктував «Мою боротьбу» Рудольфові Гессу.

— Біблія, — Волтер розсміявся від порівняння.

Теплішим тоном Талбот продовжив:

— Ти — найближчий до сина з усіх, кого я коли-небудь мав. Ти, ти — учень, якого будь-який чоловік просто мріє вчити. Ти пронесеш мудрість мого життя в майбутнє на користь людству!

Волтер стримав дрижаки.

— Світові потрібна об’єднана теорія поля, — радісно загукав Талбот. — Якась річ, щось одне, що пояснює все, — дайте це людям! — Його повіки затріпотіли. Кров, що лилася з десятків упертих інфекцій, припинила текти. — Якщо хочеш заробити статок, купуй «Наґагайд», — голос Талбота перейшов на шепіт: — Візьми пістолет і відзвітуй Довсонові чи Джамалу. Убий мішені, які він тобі накаже, — на цьому він начебто провалився в сон. Голова впала назад і зависла над спинкою крісла, рот роззявився, язик висолопився.

Волтер не перевіряв пульс. Настільки мертвим він здавався. Так само Волтер не набрав 911. На кону стояли більші проблеми. Він тижнями сидів у цьому підвалі, поки зовнішній світ повільно й безповоротно змінювався. Як він припускав, ями вже копають. Список «Найменш бажані американці» тепер розтягнувся на тисячі імен. Десятки тисяч. Книгу Талбота роздали такій же кількості людей. Усе, що вони зробили, усе це мусив бути жарт. Величезний обман.

Про всяк випадок, раптом це не так, Волтер зателефонував Нікові. Він зателефонував Шасті.

Шаста на бахурку справдешню обернулася. Кидалася вона в мольбах чаруючих:

— Полюбімося, мілорде, — примружувалася вона, Чарлі зоглядаючи. Злегка свої багряні вуста розкривала, ніби захмеліла від біснуватого бажання блудниці.

Ледве встиг він повернутися з племінної Ради, як вона примусила його до злягання. Не встиг він навіть карету звільнити. Цей обідранець Нік спритно провів їх через пустку Портленда, до, а потім і назад із місця Ради. Тепер він бренькав щось на гітарі. Тішили вухо гармонії чоловіка цього. Таким приємним було його товариство, що Чарлі попросив з ними до Меригілу повернутись і тішити придворних на час збору щедрого врожаю гарбузів.

Як того протокол вимагав, зазнайомив Чарлі цього нового музику зі своїми домашніми жонами, придворними і королевою.

Подивованою в ту мить здавалася Шаста, хоча й настоювала, що ніколи раніше не стрічала музику-незнайомця. Вельми присоромилася вона і попрохала Чарлі віддалитися з нею, розводячись, що від жданків довгих лоно її палає від пожадання.

Повернувшись до приватних покоїв, стягнула вона ремені його. Зухвало відкинула геть перлинами вичепурений гульфік. І слизькими підступами рота й руки орудувала завзято, щоб збудити його.

Наразі встиг Чарлі уже позлягатися з нею в усіх можливих кутках палацу й, очевидно, був змарнілий. Заковтнув віагри жменю, та без товку. Скіпетр королівський і держави його млявими зоставалися й ніяк не реагували. Звисали вони безвільно, важко і з онімінням чудним. Та все одно такою чутливою була їхня поверхня, що навіть найм’якіший гульфік приносив незручності. Такий стан був вислідом надмірного використання, запевнив його лічець королівський. Усе через стрес, завіряв він себе.

Незважаючи на протести, королева знову облягала його. Незважаючи на те, що зараз вона точно при надії, з дитиною в нутрі, судячи зі змін її персів і відсутності регул, незважаючи на те, що вона в тяжі, вхопилася Шаста за наґагайдові панталони його. Зірвала вона свій корсаж і явила наготу свою. Оголивши тіло гоже, спробувала жона осідлати його і грубою силою кинулася на нього красотами своїми.

На жаль, королівський скіпетр і держави не покорялися її хватці чуттєвій. Неначе загиблий боа він був. Блідий і безкостий, довжиною з оболонку сосиски, та все одно Шаста продовжувала смикати його з хтивою люттю.