Фредрик Бакман - Ми проти вас

Ніхто не знає, котра година, Елісабет Цаккель не дає знаку, що вони закінчили тренування. Один за одним старші гравці згинаються і падають на лід. А коли піднімають погляд — бачать Амата, який залишається на арені. Скільки б разів Цаккель не наказувала йому розганятися між бортиками, їй однаково не вдається довести його до граничного виснаження. Амат тримається на ногах, хоча його светр аж темний від поту Напівпритомний Бубу лежить на льоду, його аж розпирає від гордості і заздрощів, коли він спостерігає за другом, який це припиняє працювати, працювати, працювати.

Амат у команді наймолодший. Після тренування, коли він у душі, його стегна так сильно тремтять, що йому ледве вдається втриматися на ногах. Але коли він виповзає в роздягальню, обмотавшись рушником, то бачить свої черевики — повні піни для гоління.

І тоді воно стає того варте.

Коли Елісабет Цаккель після тренування, яке вже давно закінчилось, іде порожньою льодовою ареною, в роздягальні ще лишився один гравець. Бубу, величезний, як дійна корова, і все ж маленький, як переляканий їжачок, сидить, втупившись вологим поглядом у пару черевиків, у які ніхто не напустив піни для гоління. Коли Бубу вийшов із душу, старші гравці тільки проричали: «Ну, бляха, дякуємо тобі, засранцю, за кардіотренування!», «Ми вміємо працювати!», «Нафіга ти, бляха, верзеш перед хокейним тренером таку довбану дурню?».

Амат намагався розрадити його, Бубу віджартовувався, Амат занадто виснажився, щоб наполягати. Коли він і решта гравців пішли, Бубу залишився сам у роздягальні, найменший у світі.

— Вимкни світло, коли підеш, — каже Цаккель, бо вона не дуже добре розуміється на… почуттях.

— Як зробити так, щоб мене поважали? — шморгає Бубу, і Цаккель почувається страшенно ніяково.

— У тебе… шмарклі… всюди, — відповідає вона, показуючи долонею на своє обличчя.

Бубу втирається долонею, а Цаккель, здається, в глибині душі прагне згорнутися калачиком і закричати.

— Я хочу, щоб мене поважали. Щоб мені в черевики теж напустили піни для гоління! — ниє Бубу.

Цаккель стогне.

— Здалася тобі та повага. Це не настільки важливо, як ти думаєш.

Бубу кусає губи.

— Вибачте, що я показав вам хрін, — шепоче він.

Цаккель розпливається в непомітній усмішці:

— Ну, на твій захист скажу, то був такий собі хрін, — відповідає вона і відміряє кілька нещасних сантиметрів між великим і вказівним пальцями.

Бубу починає реготати. Цаккель запихає кулаки в кишені й тихо дає йому пораду:

— Бубу, ти повинен приносити користь команді. Тоді тебе будуть поважати.

Цаккель виходить, не чекаючи наступних запитань. А Бубу тепер щоночі лежатиме без сну, думаючи, що ж вона мала на увазі.

Дорогою додому він заходить до крамниці. Купує піну для гоління, щоб не засмучувати свого старого. Кабан, побачивши у передпокої зіпсовані черевики, міцно обіймає сина. Таке буває нечасто.

Суне, розгойдуючись, повільно йде льодовою ареною, тяжко втягуючи носом повітря. Кожної секунди він сумує за своєю роботою тренера, але зараз йому ледве стає сили піднятися на трибуни. Хокей молодшає, а всі його учасники старіють, і коли з ними покінчено, він викидає їх геть без жодного сентименту. Саме тому хокей далі живе і розвивається, заради нових поколінь.

— Цаккель! — задихаючись, гукає Суне, помітивши жінку, яка перейняла його роботу.

— Так? — відповідає вона, виходячи з роздягальні.

— Які відчуття від тренування?

— «Відчуття»? — перепитує Цаккель, ніби це незнайоме для неї слово.

Суне прихиляється до стіни й ледь усміхається.

— Я маю на увазі… непросто бути хокейним тренером у цьому місті. Особливо, якщо тренер… ну, розумієш.

Суне має на увазі «якщо тренер — жінка». Цаккель відповідає:

— Бути хокейним тренером усюди непросто.

Суне співчутливо киває.

— Я чув, що один із гравців показав тобі своє… свій… статевий орган.

— Не зовсім, — відрубує Цаккель.

Суне спантеличено покашлює.

— Він… не зовсім… показав?

— То був не зовсім статевий орган, — уточнює Цаккель, відмірюючи відстань між великим і вказівним пальцями.

— Ет, такі вони вже є… сама знаєш, ті хлопчиська, вони часом можуть… — Суне робить спробу щось пояснити, опустивши погляд на коліна.

Цаккель дратується.

— І звідки ви дізналися, що хтось показав мені статевий орган?

Суне помилково сприймає роздратування Цаккель за свідчення, що її образили.