Фредрик Бакман - Ми проти вас

— Як тут справи? — цікавиться він, кидаючи погляд на ремонт.

Рамона знизує плечима.

— Після пожежі в нас пахне краще, ніж до неї.

Петер ледь усміхається. Рамона теж. Вони ще не готові до голосного сміху, але принаймні почали виходити зі стану заціпеніння. Петер так глибоко вдихає, аж йому темніє в очах, а тоді каже:

— Це тобі. Ти ж у правлінні клубу «Бйорнстад-Хокей».

Рамона дивиться на аркуш паперу, який Петер кладе на барну стійку, але ні про що не запитує. Вона добре знає, що там, і не хоче брати його до рук.

— В нас у правлінні сидить ціла купа мужиків у піджаках, віддай це комусь із них!

Петер хитає головою.

— Я віддаю тобі. Тому що ти єдина людина в правлінні, якій я довіряю.

Рамона поплескує Петера по щоці. Відчиняються двері до «Хутра», Петер обертається і бачить, що сюди зайшов Теему. Обидва чоловіки інстинктивно піднімають долоні, ніби хочуть показати, що ніхто з них не стане сваритися.

— Я можу… прийти потім, — пропонує Теему.

— Ні-ні, я і так збирався йти! — наполягає Петер.

Рамона фиркає на обох.

— Ет, закрийте роти! Ану сідайте й випийте пива. Я пригощаю.

Петер прокашлюється.

— Мені краще кави.

Теему вішає свою куртку.

— Мені теж.

Петер піднімає своє горнятко, ніби збирається цокнутися. Теему робить те саме.

— Ото вже, хлопи, — невдоволено буркає Рамона.

Петер не піднімає очей від барної стійки, коли каже:

— Не знаю, чи тобі від цього полегшає чи, може, навпаки, але, на мою думку, Відар міг далеко піти як хокеїст. Можливо, до самих вершин. Він справді був добрим гравцем.

— Він був іще кращим братом, — відповідає Теему.

А тоді усміхається. Рамона теж. Петер прокашлюється:

— Це просто жахлива втрата…

Теему крутить горнятко, роздивляється хвильки на поверхні кави.

— Ви з дружиною втратили першу дитину, так?

Петерові стає важко дихати, він заплющує очі.

— Так. Ісака.

— Це якось можна пережити?

— Ні.

Теему крутить своє горнятко. Оберт за обертом.

— Чорт, як же тоді вижити? — запитує він.

— Боротися сильніше, — шепоче Петер.

Теему ще раз піднімає горнятко, мовби цокаючись. Петер довго вагається, але нарешті каже:

— Я знаю, що ти разом із хлопцями завжди вважав мене ворогом «Групи». Можливо, ви мали рацію. Я не прихильник того, що насильство може існувати поруч зі спортом. Але я… ну… я хочу сказати, що розумію: у житті все не так просто. Я знаю, що це і ваш клуб. Мені шкода, що часом я… надто далеко заходив.

Теему сумно тарабанить нігтями по порцеляні горнятка.

— Сам знаєш, Петере. Політика і хокей. Їх не можна змішувати.

Петер втягує носом повітря:

— Не знаю, чи тепер це для тебе важливо, але… цей Річард Тео обдурив мене. Він просто зіштовхує таких, як ми з тобою, одне проти одного, щоб отримати владу. А такі, як він, хочуть контролювати не лише хокейний клуб, їм потрібен контроль над цілим містом…

Теему неуважно чухає щетину, як чоловік, якому більше нічого втрачати.

— Преться на нас? Хай зачепить хоч раз.

Петер киває. Він досі не знає, чого боїться більше: бандитів із татуюваннями чи бандитів у краватках. Петер встає, дякує Рамоні за каву, вона тримає в руці аркуш, але читає те, що на ньому написано, лише тоді, коли Петер виходить.

Це заява про звільнення. Петер уже не спортивний директор «Бйорнстад-Хокею». Відтепер він там не працює.

Рамона передає аркуш через барну стійку. Теему читає. Допиває свою каву і каже:

— Петер — засранець. Але він зберіг клуб. Цього ми ніколи не забудемо.

— На цьому світі на кожного засранця знайдеться хтось, хто буде його любити, — каже Рамона.

Вона піднімає свою склянку, Теему — своє горнятко, вони мовчки цокаються. Потім Теему рушає на матч. Сьогодні ввечері вони з матір’ю будуть вечеряти салатом із пасти і картопляним салатом.

Річард Тео працює у своєму кабінеті в будівлі міської адміністрації. Перед будинком розвіваються прапори, спущені до половини флагштоків. Можливо, Річард цим переймається, а може, й ні. Можливо, шкодує через свої вчинки, а може, просто переконує себе, що в кінцевому результаті він зробить для цього світу більше доброго, ніж злого. Бо Річард Тео переконаний: лише той, хто має владу, може впливати на політику, тому самих добрих намірів недостатньо — спершу треба перемогти.

На наступних місцевих виборах він пообіцяє інвестувати в кращу пожежну безпеку будівель у центрі Бйорнстада, які мають історичне значення і розташовані навколо пабу «Хутро». Ще він пообіцяє зниження дозволеної швидкості на дорозі між Бйорнстадом і Гедом, щоб така трагічна автомобільна аварія більше ніколи не сталася. Він буде відстоювати «закон і порядок», «збільшення робочих місць» і «кращу охорону здоров’я». Він стане відомим як політик, який збудував дитячий садок при льодовій арені, і політик, який урятував фінансове становище клубу «Бйорнстад-Хокей», а також робочі місця на фабриці. Можливо, він навіть врятує лікарню в Геді.