Дэниел Киз - П'ята Саллі

Белла витягла п’ять переможних білетів. Перші три належали чоловікам, і їх вона поцілувала. Коли конкурс закінчився, вона заспівала «Моє серце належить таткові» [69] My Heart Belongs to Daddy — пісня з мюзиклу «Залиште це мені!» (1938). В оригіналі її співала актриса Мері Мартін, виконуючи стриптиз. , після чого публіка підвелася та підтримала її бурхливими оваціями. Потім кілька молодиків перескочили через огорожу і кинулися на доріжку. Пако відвіз платформу геть від трибуни, однак знадобилося півдюжини охоронців, щоб оточити тих чоловіків і зігнати з доріжки для початку останнього забігу.

— Ти була надзвичайною, — сказав Тодд, коли Пако зупинився біля входу до паддока. Вона знову міцно та довго припала до його губ.

— Поїхали, — сказав він.

— Куди?

— Переодягнися, і я відвезу тебе додому.

— Я хочу зробити ставку на останній забіг, — сказала вона.

— Стен же нічого не вибрав на нього.

— Який Стен?

Тодд надовго затримав погляд на ній, а тоді похитав головою.

— Знову зміни настрою. Ти вже інша. Я так і думав.

— Яка інша?

— Та, що ходила танцювати з Еліотом, та, в якої прізвисько Белла.

— Спіймав мене на гарячому, любчику, — сказала вона, погладжуючи його груди. — Тепер дозволь мені вибратися з цих лахів. Я хочу все це з себе поскидати та піти галопувати.

Белла переодяглася, і я сказала їй, що хочу повернутись.

— Ми домовились, — сказала вона.

— Я віддам тобі всю суму, чотириста сімдесят доларів, — сказала я.

— Хочеш відкупитись від мене? Слухай, це я вийшла і виступила. Тому я заслуговую і на гроші, і на час назовні.

— Ти пошкодуєш про це, Белло.

— Ще якісь новини? Ми домовилися. Я дотримуюсь угоди, і тебе змушую.

Я нічого не могла зробити. Тодд чекав на неї біля роздягальні.

— Не став дуже багато на останній забіг. Стен думає, що там надто багато ймовірних переможців.

— Це вже проблема Стена.

Вона підійшла до п’ятдесятидоларового віконця та поставила всі чотириста сімдесят доларів на перемогу Похмурої Сел. На її думку, то була чудова переможна ставка. Похмура Сел прийшла четвертою.

— Що ж, — сказала вона Тоддові, спокусливо потягуючись, — це було весело.

— Ти гарно програєш, — сказав він.

— Про гроші я завжди говорю так само, як і про чоловіків: «як прийшли, так і пішли».

Він відвіз її додому, і Белла запросила його на чарочку на ніч.

Тодд піднявся за нею нагору, а я кляла себе за ту дурнувату домовленість, що не чіпатиму її до кінця вечора. Я боялася, що вона звабить Тодда, й Джинкс знову вийде на свободу. Джинкс ніяким чином не була частиною угоди, але Белла про це не думала.

Тоді мені й спало на думку, що ніхто з інших ні про що з нею не домовлявся, хтось із них міг би її витіснити. Нола може створити зайві труднощі. Я вирішила, що найкращим варіантом буде Саллі. Вона взагалі ні про що не здогадувалася.

Белла пішла до спальні, щоб переодягтися в щось зручніше, поки Тодд наповнював склянки. Тоді я й втрутилася, виштовхнула вперед Саллі, яка взагалі не розуміла, що, в біса, коїться.

Белла почала говорити:

— Це нечесно…

Але тоді вона зникла, а Саллі саме одягала свій новий рожевий халат, коли почула шум у вітальні. Вона злякалася. Заглянула крізь тріщину в дверях і побачила Тодда зі склянкою в руці, який вмикає телевізор.

— Агов, — гукнув він, — тебе, мабуть, покажуть у нічних новинах.

Вона повільно вийшла, намагаючись допетрати, про що він взагалі говорить.

— Чому б це я була в новинах?

— А ти що, не бачила скільки камер тебе знімали на іподромі?

Саллі виглядала приголомшеною.

— Що ти тут робиш? І як камери на іподромі стосуються мене?

— О ні! — сказав він, відставляючи склянку, і позадкував до дверей. — Матері твоїй ковінька, хто ти тепер?

Вона блимнула на нього лютим поглядом.

— Слухай, я не знаю, яку ти гру тут затіяв, Тодде. Але я цілий день не виходила зі своєї квартири.

— Ні? — сказав він, тицяючи на екран телевізора. — Що ж, як тоді ти поясниш оце?

— …і сьогодні, — говорив диктор, — натовп на Нью-Йоркському іподромі чудово провів час, насолоджуючись призовим конкурсом та виступом неперевершеної Бетті Вінз, яка сьогодні була в ударі.

Камера під’їхала ближче, і очі Саллі полізли на лоб, коли вона побачила саму себе.

— Господи Ісусе!

— Якщо ти цілий вечір пробула тут, то хто — це?

— Це я… — видихнула вона. — Але я не пам’ятаю…

Саллі дивилася, як Белла танцює, слухала її спів та дотепи. Сльози покотилися щоками.