Дэниел Киз - П'ята Саллі

«Міс Енґлвуд» дивилася на нас над журналом досить довго, аж доки ми не вийшли з кабіни й вона змогла замкнути двері.

— Що це все означало? — спитала я, йдучи за Тоддом спіральними сходами.

Тодд відповів:

— У свої двадцять шість Стен — один із наймолодших ведучих у кінних перегонах із візками, і один із найкращих гандикаперів [64] Гандикапер — людина, яка порівнює різних по силі коней на перегонах та призначає для сильніших спеціальні тягарі для зрівняння шансів. на іподромі. Небагато людей тут знають, що робота ведучого у нього другорядна. Насправді, він заробляє гроші, супроводжуючи інохідців та рисаків по країні.

До мене починало доходити.

– І ти робиш ставки…

Тодд усміхнувся та кивнув.

— Він не має права робити ставки на перегонах, у яких сам оголошує заїзди. За п’ятивідсоткову комісію я беру це на себе. Або тут, або через мого букмекера по телефону. Оскільки в мене репутація великого гравця, ніхто нічого не підозрює, — ніхто з важливих людей принаймні.

Коли ми вийшли з ліфта, офіціант провів нас до столика у віп-зоні, прямісінько над лінією фінішу, взяв наші замовлення та приніс програму перегонів, кілька таблиць із вказаними гандикапами та аркуші з підказками.

— Мені незручно, що ти витрачаєш всі ці гроші на мене, — сказала я, коли принесли напої.

Він усміхнувся та похитав головою.

— Я ні за що тут не плачу. Це все за рахунок іподрому. Замість сьогоднішньої послуги.

— Що ж, тоді, — сказала я, підносячи свою склянку «Бренді Александр» [65] Brandy Alexander — коктейль із вершками на основі коньяку та шоколадного лікеру. , — за чудовий вечір.

Ми цокнулись.

— З найцікавішою та найчудовішою жінкою, яку я будь-коли зустрічав.

Тодд завжди був таким милим, і в той момент я відчула якусь неймовірну спорідненість. Ніби ми давні добрі друзі. Тоді ж з гучномовців вирвався голос Стена. Я не могла повірити, що говорить той самий чоловік. Оголошення початку перегонів озвучив глибокий м’який гугнявий голос.

Кілька інших людей увійшли до віп-ложі, й вони, здається, також знали Тодда.

— Стен когось вибрав на перший заїзд? — спитав рум’яний чоловік зі здоровенною сигарою та перснями з діамантами на трьох пальцях.

Тодд похитав головою.

— Можливо, матиме щось на другий.

— Блядство! — сказав чоловік. — Я сподівався, він нам на перший вибере переможця.

Тодд подав мені двадцятидоларову купюру.

— Це для чого?

— Для ставки.

— Я думала, ми не ставитимемо на перший забіг.

— Ми зі Стеном — ні. Розумієш, Стен не азартний гравець. Він гандикапер і, як я вже сказав, у цьому є різниця. Гандикапер ставить тільки, щоб виграти. Гравець ставить, щоб полоскотати нерви — перемогти чи програти. Тому ти й спробуй зіграти. Можливо, твоє хвилювання розбудить у мені адреналін.

– І на кого мені ставити?

— Ну, є порада від Джейсона — Принц Індії.

Я поставила двадцятку на перемогу Принца Індії, але хоч як я й викрикувала, а Тодд тішився тим, як я стрибаю та верещу, Принц Індії відстав і до фінішу дістався передостаннім.

Саме перед другим забігом Тодд взяв слухавку червоного телефону та подзвонив Стенові. Коли він закінчив розмову, чоловік із сигарою та трьома перснями і ще троє чоловіків, що виглядали досить багатими, зібралися навколо нього.

— Справжній Маккой — на другий, — сказав Тодд.

Усі чоловіки сунули по двадцятці в руку Тоддові. Коли вони пішли, щоб дати Джейсону гроші, аби той зробив за них ставки, Тодд дав мені одну з двадцяток.

— Бачиш? Легкі гроші. Іди, постав на Справжнього Маккоя.

Я підійшла до букмекерського віконечка, а в голові у мене застрягла пісня з «Хлопців та лялечок» [66] Guys and Dolls (1950) — мюзикл Френка Луссера, сюжет якого розгортається навколо трьох азартних гравців та кінних перегонів. … «Ось тут я бачу, кінь, на ймення Пол Ревір…» Тодд стояв біля п’ятдесятидоларового віконечка, робив ставки за Стена.

Від оголошення старту я аж здригнулася, коні рвонули, і я почала кричати голосніше, ніж будь-коли до того у своєму житті. Справжній Маккой утримувався на третьому місці аж до останнього кола, а тоді зробив свій хід. То був фотофініш. Ми перемогли. І на цього коня ставки були п’ять до одного. Я пішла поміняти білети на готівку, і коли чоловік відраховував гроші, руки в мене трусилися. Я швидко сховала купюри в сумочку. Оце життя. Тодд обміняв білет на чотириста п’ятдесят доларів для Стена.

— Насправді, вони твої, — сказала я Тоддові, пропонуючи гроші, які я виграла.