Дэниел Киз - П'ята Саллі

Я хотіла піти танцювати, але він наклюкався й так поспішав піднятися нагору до своєї кімнати, то я подумала, що в нас буде просто швидкий перепихон, і ми знову підемо танцювати. А тоді цей мудак зненацька зловив мене і зв’язав мені руки за спиною. Коли я почала випручуватись, він просто вхопив мої ноги та зв’язав щиколотки. «Агов! — кажу я йому, — тобі не треба цього робити. Я підіграю». Але він каже, що так любить, і не може змусити до такого свою дружину.

Тоді я й почала його впрошувати. «Будь ласка, не треба, — кажу я. — Я не витримаю болю». Він каже: «Тобі сподобається, маленька». Він каже, що від цього дуже сильно кінчає, і знає, що жінки насправді люблять, коли їх карають. «Ти божевільний, — кажу я йому. — Мене не потрібно карати». — «Проси мене ще», — каже він. А тоді витягує ремінь зі своїх штанів і згинає його, ніби збирається відшмагати мене по дупі. «Не роби цього, — попереджаю я його. — Ти не знаєш, до чого це може призвести». Але він починає ляскати мене. Я, звісно, завжди лякаюся, коли доходить до болю. Я взагалі його не можу терпіти. Тому я втікаю.

— Що ж трапилося?

— Насправді, я й не знаю, бо, як вже сказала, я втекла. Але Деррі пізніше мені розповіла, що вийшла Джинкс і вивільнила руки та ноги. Той тип опинився в палаті інтенсивної терапії в клініці, а Ларрі довелося шукати нову роботу. З тієї ночі Джинкс оголосила полювання на Ларрі.

— Зрозуміло, Белло. Ви дуже нам допомогли. Я вам вельми вдячний.

— Для тебе — завжди готова, здоровило… — вона перервала свій голос Мей Вест хихотінням.

— Тепер, Белло, я скажу вам повертайся в темряву, а коли дорахую до п’яти, вийде Саллі та запам’ятає з цієї розмови рівно стільки, скільки сама захоче.

Він порахував, і вийшла Саллі, роззирнулася довкола й її почало трусити.

— Все цей головний біль, докторе Еш. Нічого не можу з цим вдіяти.

— Ви пам’ятаєте те, що сталося сьогодні в кабінеті?

Вона поглянула навколо дещо враженим поглядом.

— Я просто прийшла сюди і сиділа, хіба ні?

— Ви відключилися, Саллі. Ви не пам’ятаєте нічого, що відбулося під час того, як ви були без свідомості?

— Ні, — сказала вона. — Я ніколи такого не пам’ятаю.

— Нам варто над цим попрацювати, — сказав він. Тоді він переповів те, що й Нолі та мені, про налагодження ліній комунікації між нами. — Тільки так ми зможемо побороти амнезію.

Саллі похитала головою.

— Вибачте, докторе Еш. Ви все розповідаєте мені про цих людей, і я намагаюся прийняти цю ідею. Але глибоко всередині я думаю, що насправді не вірю у все це. Вибачте.

Її губи тремтіли. Вона ледь стримувала плач.

— Не варто вибачатися, Саллі. Інші психіатри, які працювали зі своїми пацієнтами з множинною особистістю, виявили, що перший захист пацієнта від лікування — це майже завжди заперечення. Тому я не здивований, що ви не вірите. Але ви повинні готувати себе до того, що рано чи пізно доведеться визнати існування інших.

— Я намагатимуся, докторе Еш, але це важко.

— Запам’ятайте, Саллі, ви все життя створювали ці лінії захисту. Ті стіни не заваляться тільки тому, що ми просто на них посурмимо.

Всю дорогу додому її губи рухалися. Люди обертали голови та витріщалися на неї, але тільки я чула, що вона все повторювала й повторювала у своїй голові.

— Немає ніяких інших. Є тільки я. Я — єдина особа. Немає ніяких інших. Є тільки я. Я — єдина особа. Немає ніяких інших…

Господи, як же це мене гнітило.

Наступні кілька тижнів все йшло гладко. Я вибачилася перед Тоддом за свої непередбачувані зміни настрою, а він сказав, що це зайве. Саллі ходила на терапію. Белла з Нолою з’являлися на короткочасні періоди та зникали без жодних проблем. Джинкс трималася на відстані. Я керувала процесом і вже почала сподіватися, що все може залишитися так, як воно є, й, можливо, нам і не доведеться об’єднуватись. Якщо я не могла стати справжньою людиною, то це був другий найкращий варіант.

А потім одного вечора після закриття «Шляху з жовтої цегли» Тодд зупинив мене на виході. Він витяг пожовану зубочистку з рота і сказав:

— Саллі, я знаю, в тебе завтра вихідний, але попрошу тебе про одну послугу.

— Яку? — спитала я.

— Ти ж знаєш, під час сезону кінних перегонів я влаштовую рекламні кампанії для організаторів урочистих заходів на Нью-Йоркському іподромі.

Я кивнула.

— Ну от, а під час зібрання на День пам’яті [56] Memorial Day — національне свято США. Відзначається в останній понеділок травня. перед останнім забігом ми завжди переодягаємо одну кралю в жокея. Ну, знаєш, шовк, шолом, окуляри. Ми називаємо її «Бетті Вінз [57] Betty Wynns — ім’я співзвучне з фразою Bet he wins — «закладаюся, він переможе». ». Дівчина, яка зазвичай цим займалася, щойно повідомила, що захворіла, тож Еліот запропонував твою кандидатуру.