Майкл Ондатже - Англійський пацієнт

За кілька місяців вона танцювала зі мною вальс на вечірці в Каїрі. Обличчя залишалося незворушним, хоча вона вже трохи сп’яніла. Навіть зараз мені здається, що саме такий вираз розкривав її найповніше, як тоді, коли ми обоє були п’яними, але ще не коханцями.

Усі ці роки я намагався зрозуміти, яку інформацію вона хотіла передати мені тим виразом обличчя. Спочатку мені здавалося, що зневагу. Тепер я думаю, що вона вивчала мене. Вона була наївною, і щось у мені здивувало її. Я поводився так, як завжди в барах, але цього разу не врахував, у чиїй був компанії. Я людина, яка має певні особливості поведінки. Проте забув, що вона молодша за мене.

Вона вивчала мене. Отак просто! А я спостерігав за її застиглим поглядом, чекав на один неправильний рух, який видасть її.

Дай мені мапу — і я збудую тобі місто. Дай мені олівець — і я намалюю тобі кімнату в Південному Каїрі із планом пустелі на стіні. Пустеля завжди була серед нас. Я міг прокинутися й підвести погляд на мапу стародавніх поселень уздовж середземноморського узбережжя — Ґазала, Тобрук, Мерса-Матрух, — південніше домальовані вручну річища, а навколо — усі можливі відтінки жовтого, в які ми втручалися, намагаючись загубитися там. «Моє завдання — коротко описати кілька експедицій, які форсували плато Гільф-ель-Кебір. Доктор Берманн трохи згодом перенесе нас у пустелю, котра існувала тисячі років тому…»

Так починалася доповідь у районі Кенсінґтон-Ґор. Але у протоколах засідань Географічного товариства ви не знайдете опису подружніх зрад. Наша кімната ніколи не з’являлася на сторінках детальних звітів, де ретельно описувалися кожен горбичок і кожна невизначна подія в історії.

На вулиці в Каїрі, де продаються завезені папуги, ті з них, які розмовляють, можуть налякати вас. Вони сидять рядочком, гавкають, свистять і шумлять, як натовп на проспекті. Я знав, які племена привезли їх, яким шовковим чи караванним шляхом їх несли сюди пустелею в маленькій кліточці-паланкіні. Сорокаденні подорожі, після того як птаху упіймали або просто вкрали раби, наче зірвали квітку в екваторіальних садах, і посадили в клітку, закінчувалися біля ріки, що називається «базар». Вони з’являлися тут, ніби наречені на середньовічних розглядинах.

Ми стояли між них. Я показував дівчині нове для неї місто.

Її рука торкнулася мого зап’ястка.

— Якщо я віддам тобі своє життя, ти не втримаєш його в руках. Чи не так?

Я не відповів.

Коли він вперше їй наснився, вона закричала і прокинулася поруч зі своїм чоловіком.

Cиділа в подружній спальні з відкритим ротом, втупившись у простирадло. Чоловік заспокійливо поклав руку на її спину.

— Нічне жахіття. Не хвилюйся.

— Так.

— Принести тобі водички?

— Так.

Вона не здатна поворухнутися, не здатна знову лягти туди, де була з ним.

Події вві сні розгорталися в цій кімнаті — його рука на її шиї (торкнулася того місця), вона відчуває, як він сердиться на неї, так само як відчувала це впродовж кількох їхніх перших зустрічей. Ні, це не гнів, вона просто не цікавить його, він дратується, що під ногами плутається одружена жінка. Вони сплітаються в клубок, наче тварини, він так вигнув її шию назад, що вона від збудження не може навіть дихати.

Чоловік приніс склянку води на тарілочці, але Кетрін не здатна підняти руки, так вони ослабли і тремтять. Вона незграбно підносить склянку до рота й ковтає хлоровану воду, частина виливається на підборіддя і стікає аж на живіт. Коли жінка знову лягає, одразу провалюється в глибокий сон і не має часу на роздуми.

Це було перше усвідомлення. Наступного дня вона кілька разів згадувала сон, але, завантажена справами, вирішила не дозволяти собі думати про його зміст надто довго, викинула його з голови; це був лише збіг обставин задушливої ночі, нічого більше.

За рік прийшли інші, спокійніші, проте небезпечніші сни. Але вона згадувала той найперший — його руки на своїй шиї — і чекала, коли спокійний настрій між ними зміниться на шаленство.

Хто залишає крихти їжі, щоб спокусити вас? Привертає увагу до людини, про яку ви ніколи не думали? Сон. А потім ціла послідовність снів.

Пізніше він сказав, що це була близькість душ. Близькість душ у пустелі. «Тут завжди так стається», — казав він. Йому подобалося це слово — близькість води, близькість трьох тіл, які машиною перетинають Єгипетське піщане море впродовж шести годин. Її спітніле коліно біля коробки передач у вантажівці відхиляється, підстрибує і зустрічається з іншим з глухим ударом. У пустелі ти маєш час роздивитися, зрозуміти хореографію всього, що відбувається навколо тебе.