Майкл Ондатже - Англійський пацієнт

Здесь есть возможность читать онлайн «Майкл Ондатже - Англійський пацієнт» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2016, ISBN: 2016, Издательство: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Англійський пацієнт: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Англійський пацієнт»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Милуючись дивом уцілілими фресками в соборах чужої віри, сапер Кіп розміновує заховані серед садів, будинків і фонтанів вибухові пастки-вбивці. Самовіддано доглядає свого останнього пацієнта медсестра Хана, чия душа понівечена війною, як і тіло обгорілого безіменного льотчика. А він, її англійський пацієнт, пам’ятає лише єдину жінку, яку кохав і втратив, — чужу дружину Кетрін Кліфтон. Старому шукачу пригод і кохання — колишньому шпигуну Караваджо, — щоб існувати, потрібен щоденний укол морфію. Їхній душевний біль — поза межами людських можливостей. І в цьому болі, у муках народжується нове кохання, як оаза серед випаленої війною пустелі…

Англійський пацієнт — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Англійський пацієнт», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Але він уже не може стерпіти наявність цих стін у ній.

— Ти теж зводиш свої, — каже Кетрін, — а я — свої.

Вона каже це і збиває його з ніг своєю блискучою красою. Вона, з її чарівними сукнями, блідим обличчям і привітною посмішкою для кожного, хто усміхнеться їй, на його злі жарти відповідає лише непевним посміхом. А він іронізує щодо різних складових експедиції й оповідає те, що й так усім відомо.

Тієї миті, коли вона не відповідає на його вітання в барі Ґроппі, він втрачає розум. Він знає, що єдина можливість змиритися із втратою дівчини — триматися за неї чи простягнути руку, за яку триматиметься вона. Вони мусять виплекати одне одного, вирятувати з цієї ситуації. Але не зводячи стін.

Сонячне світло ллється до його каїрської кімнати. Рука мляво рухається Геродотовим журналом, тіло напружилося, текст, який він пише, важко зрозуміти, ручка безладно ковзає папером, ніби хтось зламав їй хребет. Він ледве може написати «сонячне сяйво». Чи слово «закоханий».

Кімната повниться світлом, віддзеркаленим рікою і пустелею. Промені падають на її шию, на її стопи, на шрам від щеплення на правій руці, котрий він так любить. Вона сидить на ліжку, обійнявши своє оголене тіло. Він торкається розкритою долонею її спітнілого плеча. «Це моє плече, — думає собі, — не її чоловіка, а моє». Ставши коханцями, вони подарували одне одному частини свого тіла. Просто у цій кімнаті біля ріки.

Вони мають лише кілька годин, за які кімната поринає у темряву. Лише річка і світло пустелі. Коли насувається несподіваний дощ, вони підходять до вікна і висувають на вулицю руки, намагаючись всотати своїми тілами якомога більше вологи. З вулиці лунають радісні крики, привітання стрімкої зливи.

— Ми ніколи більше не кохатимемо одне одного. Ми ніколи більше не побачимося.

— Я знаю, — відповідає він.

Тієї ночі вона наполягала на розлуці.

Кетрін сидить, замкнувшись у собі, заховавшись у лати своєї нажаханої совісті. Він не може пробитися крізь них. Тільки їхні тіла залишаються близькими.

— Більше ніколи. Що б не трапилося.

— Так.

— Думаю, він збожеволіє. Розумієш?

Він мовчить, відмовляється від спроб потягнути її за собою.

За годину вони виходять у суху ніч. Чутно, як співає у кінотеатрі «Музика для всіх» грамофонна платівка, вікна там розчахнуті через спеку. Вони мусять розлучитися зараз, поки кінотеатр не зачинився і з нього не вийшли знайомі їй люди.

Тепер вони в ботанічному саду біля собору Усіх Святих. Дівчина бачить сльозинку на його обличчі і нахиляється, щоб злизати її, проковтнути своїми устами. Так само вона пила його кров, коли він порізався, готуючи їй вечерю. Кров. Сльози. Чоловік відчуває, що усе це зникло з його тіла, тепер він наповнений тільки димом. Усе, що в нього залишилося, — знання про майбутні бажання. Те, що він хотів би сказати, не може промовити біля цієї жінки, котра відкрита, наче рана, чия юність іще не померла. Він не може змінити те, що найбільше любить у ній, — її безкомпромісність, де романтична прихильність до віршів уживається з невимушеністю в реальному світі. Поза цими якостями, він знає, не існує порядку в світі.

Цієї ночі вона наполеглива. Двадцять восьме вересня. Гаряче місячне сяйво висушило дощові краплі на листі. Жодна прохолодна краплина не впаде на чоловіка, наче сльоза. Розставання у Ґроппі-парку. Він не запитав, чи вдома її чоловік, у тому будинку з іншого боку вулиці, схожому на високу вежу зі світла.

Він бачить над собою високий ряд дерев мандрівників [62] Дерево мандрівників (Ravenala madagascariensis) — єдиний вид у роді Равенала. Назву «дерево мандрівників» рослина отримала через здатність накопичувати воду в стовбурі. За легендою, нею користувалися ті, хто подорожував, для втамування спраги. Проте вода всередині стовбура темна, смердюча і не придатна до вживання. Інше пояснення — віяло листків рослини росте зі сходу на захід, слугуючи компасом для мандрівників. Наукова назва «равенала» походить із малагасійської мови й означає «лісове листя». , які простягають гілки. Так само близько бачив її обличчя та її волосся, коли вони ще кохалися.

Тепер не час для поцілунків. Лише обійми. Він рвучко відсмикується і прямує геть, оглядається. Вона залишається стояти. Чоловік повертається до Кетрін і каже, тицьнувши в неї пальцем:

— Я тільки хочу, аби ти знала. Я поки що не сумую за тобою.

Намагається всміхнутися, і його обличчя вражає своєю огидністю. Дівчина смикає головою і б’ється у стовпчик воріт. Він бачить, що їй боляче, помічає, як вона скривилася. Але зараз вони вже не єдине ціле, на її вимогу виросли стіни. Те, що вона смикнулася, її біль — це випадково, це навмисне. Кетрін підіймає руку до скроні.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Англійський пацієнт»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Англійський пацієнт» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Англійський пацієнт»

Обсуждение, отзывы о книге «Англійський пацієнт» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x