Александр Ульянов - Серафима

– Мертва. Блядь, передозняк.

Сьома, куций лисий чоловік, нахилився над Алісією. Відкопилив губу і помахав головою.

– Від такої дози й від такого паскудного коксу навіть школяру нічого не буде…

– Тоді що це?

Сьома налив і випив. Потер лисину рукою. Глянув на охоронника.

– Тягни її до машини.

Алісію запхнули в мішок з-під одягу й віднесли до авто. Сьома подивився на годинник. Рівно 14.00. Через годину її знайдуть на Харківському масиві біля нічного клубу «Самсон». За добу, перед самим похороном Алісії Хрустенко, клуб «Самсон» загорівся. Хруст і Серафима сиділи в її червоному «феррарі». Серафима зняла чорні окуляри, і в сталевих її очах бігали жовтогарячі зайчики. Вона подивилася на Хруста і сказала:

– О котрій її знайшли?

– Яка різниця. Скоро все закінчиться, – сказав Хруст і погладив руку Серафимі.

Сонце плавилося в синій порцеляні, і натужно, невідомо де, кричала сойка. Серафима одягнула окуляри, натиснула на стартер, і «феррарі» червоною стрілою увігнався в синій літній полудень. Нарешті вона побачила сойку, що летіла упродовж траси, урівень із «феррарі». Серафима помітила її краєм ока і додала швидкості. Хруст здивовано глянув на неї, але нічого не сказав. Однак його погляд Серафимі не сподобався.

Вона сидить на майданчику. П’є каву з молоком і багато курить ментолових сигарет. Унизу жирні тіні розлазяться під тисячами людських ніг. Синє, ледь вловиме світло стоїть над білими плитами майданчика, з трьома столиками, зараз порожніми. Серафима спостерігає за людьми. Вона ні про кого не думає. Певне, після того, як вона підмінила слоїка Алісії. Після її пишного похорону вона нічого й не відчуває. Навіть задоволення. Серафима знає одне, що це не те, чого вона хотіла. А вона точно знала, що їй потрібне.

Зараз вона спостерігає за літнім днем, за людьми, і строката тінь мрійливості наповзає на її обличчя неймовірно чарівною маскою. Тільки сухий тріск роздратування пробиває її зіниці, вузькі, як після ін’єкції морфію. Нарешті вона заспокоюється. Ось ця дівчина… Висока, з червоними бантиками губів, із синіми очима, з непроглядною інфантильною мрійливістю – вона подібна до аконіту, до його гарної квітки. Серафима запалює нову сигарету, із задоволенням слухаючи, як під язичком вогню тріщать папір і тютюн. Інша, присадкувата, з кривими кавалерійськими ногами – це дурман із його пахучими білими квітами, з колючими коробочками. Ця, з пишними біломармуровими плечима, з повільними рухами, у тілі, але граційна, пристрасть і смерть заховано в її рухах, – це кукіль. Дівчина з опущеними донизу очима, плавними рухами – о, сама сором’язливість – це чарівна купина. У неї там, між ногами, швидше за все, чудово пахне. У Серафими очі спалахують і горять рівним вогнем.

З «лексуса» виходить жінка. Спочатку нога – це нагадує кіно, Серафима довіряє тільки кіно й чорно-білим порнострічкам зосібна – ця рівна і пряма, погляд твердий і жовтий, як очі вовка. Вона, ця жінка, вовче лико. Вона зустрічається з розпатланою дівчиною у рваних модних джинсах, напевне, донькою: блекота чорна. Серафима переламує нервово сигарету у попільниці й повільно повертає голову. Офіціант, який не приховує своєї сексуальної орієнтації, підскакує до неї, і вона замовляє чарочку абсенту. Коли приносять абсент, Серафима помічає, що один столик уже зайнято. Жінка і хлопець. Її не турбує хлопець. У жінки неправдоподібно блискучі очі, миловидне обличчя. Вона випромінює млість і секс. Це беладонна. Чи ти розумієш, йолопе, з ким зв’язався? Серафима усміхається. Вона повільно повертає голову: вікна будинку горять слюдою проти сонця, у одному вікні кіт і красива жінка у шовковому халаті. Вона випромінює благополуччя, готове убити або підняти. Серафима ледь стримує дихання. Ця жінка подібна до олеандра. У неї екзотична врода, отруйна й бажана. Через таких умирають чоловіки.

Серафима п’є повільно: світ повертається колесом перед її обличчям. Мозок шпарко шукає відповіді. Вона дивиться на пару. У хлопця в руках схема. Серафима усміхається. Ці люди – так, так, саме ці люди – стали розбивати своє життя на схеми: з менеджменту, з дітонародження, з маркетингу, з кохання. Хтось підкинув логічну систему в їхнє життя, а та виявилася суцільним божевіллям. Але всі повірили у доцільність подібних схем і втрапили в залежність від системи. Це вона точно знала. А тому ніколи не попадеться на цей гачок. Нема дурних. Вона сидить під теплим вітром і не розуміє, чого зараз не вистачає. Але тут робити їй нема чого. Не допивши абсент, вигинаючись тугим струнким тілом, вона, війнувши запахами, прогнавши хвилю жаги – обличчя хлопця просто німіє, а дівчина притискає до грудей руку, – проходить майданчиком, прощається з офіціантом. Він їй подобається. Їй узагалі подобаються такі: ані риба, ані м’ясо. Так себе легше відчувати впевнено в цьому світі. При виході вона повертає голову і бачить лихоманку в очах хлопця.