Александр Ульянов - Знак Саваофа

– Котя!

– Га!

– Хєр на. Харош на рогах стоять. Іди ламай «Промтовари».

– А чого я?!

– А того, що в тебе жопа жалєзна!

Так вони і дістали комплект новеньких паяльників, двоє з котрих годилися хіба що для колекції в місцевий міліцейський відділок.

– З долі, Котя, вирахую…

– За 'кий! Найшли лоха, бля… Ну, бля, обще… Бля, Андрюха…

– За безалаберність, Котя. За соціалістіческую безалаберність…

І вони розливають свій сміх, однаково, в шкіряні куртки одягнені, стрижені коротко, але по-модному, поляскуючи гучно одне одного по плечах.

За китайською ширмочкою з напівоголеними красунями під прозорими парасольками, де чоловіки сховалися у затінку з готовими до бою фалосами, знаходилося велетенське ліжко, що більше нагадувало надувний гумовий човен. Туалет разом з душем примістилися майже посеред самої кімнати. На цій площині нічого, окрім імпортного музикального центру та телевізора, не було, але вражала чистота приміщення, наче чисте синє червневе повітря зависло тут, поклавши скрізь свої крила прохолоди. Чоловіки такі свині, – заграла музика, яка нагадувала шурхітливий приплив моря, що його невиховане вухо могло сприйняти за хлюпотіння в унітазі чи, на кращий випадок, у ванній.

– І проклинав їх Господь, – потягнув нарозспів Миколай, спустив штани і почав спорожняти міхур. Вона відверто подивилася на його округлі, майже, ні, таки правильної жіночої форми сідниці і вжахнулася, відчуваючи щось подібне до того, коли тебе застає несподіванка власного почуття, ти стаєш примарою своєї дійсності, з тією вікопомною печаллю мрій, сподівань. Все, що стосувалося сексу, наводило на неї звірину тугу, що миттєво набирала форм, робилася фізичною симфонією органів, начебто віддалік, як ударили перші акорди серця, вона оживала, широко розриваючи ніздрі. Воно могло закінчитися зубовною тоскою та іпохондрією: пропливали чорними горами хмари – це вона бачить у широке вікно його помешкання – і коштовними зірками горять куполи ліхтарів. І вони одні в нестерпній тиші, що тріщала рядном шурхітливої музики. Чарівно, дійсно чарівно. Вона була інтелектуальною невігласкою, як і більшість жінок; напевне, ця вада заважала, але про зворотний бік вона дізнається, коли зустріне Нонку Зараз Нонки ще не існувало в цьому сльотавому листопадовому дні, де вона намагалася грати чарівну романтичну принцесу, в цій свинцевій порожнечі самотності. А зараз Миколай прийшов зі свіжими фруктами, мокрими, як після дощу: важкі, мов сльози, краплі оббігали виноград, хрумкі свіжі яблука. Шурхотіла музика, яка дратувала її. Але нехай, вона віддасться музиці. Він підступився до столика, що нагадував журнальний, і вони зіткнулися тілами. Якусь мить, заповнену музикою, вони дивилися одне одному в очі; вона відкрила рота з порцеляновими зубками і закрила свої зелені блюдця пухнастими віями. Ілона трохи сахнулася, коли Миколай увіпнувся в її губи, але поцілунок був м'яким, теплим та ніжним, і вона обвисла вся на ньому. Теплі пучки пробігли по щоці, легенько, одними кінчиками пальців він торкнувся грудей, намацавши тверді соски, потім ухопив міцно, що вона аж писнула, її руку і різко засунув до себе у матню.

– Хіба ти не так хотіла?

Вона не сахнулася, навіть тривожна тінь не пробігла обличчям під поглядом його жовтих з трикутними зіницями очей.

– Невже помітно?

Миколай неквапом, не спускаючи з неї очей, усміхаючись кутиками губ, зняв з неї одяг, полишивши в одних трусиках, і його пальці вправно забігали її тілом.

– Не так, – несподівано жадібно сказала вона.

– Ну що ж, сьогодні буде, як ти бажаєш, але з моїми акцентами, а від завтрашнього дня ми будемо вчитися.

– Чому? – арки чорних брів поповзли вгору, а золото очей розпливлося, змішуючись з яшмою.

– Всьому, моє сонечко.

– Фі, як то… Ну як то…

Він ухопив її опаш і поклав на широке ліжко. Тільки зараз відчула, що з неї разом з криками виривається пристрасть: Ілона засопла ніздрями, залазячи рукою у свої труси, стискаючи пальцями лобок, спускаючись нижче. Миколай хрипів, облизуючи гострим і довгим язиком їй проміжність, а вона чіплялася рукою за його член, що неслухняно виприсав з її долонь. У неї стало мокро між ногами, а губи враз висохли; він намастив їй сідниці кремом, промацуючи гнучкими пальцями половинки, із задоволенням естета поціновуючи еластичність шкіри, підвів руку під круглий пухкий живіт, намацавши пучками дірочку пупа, витончену, майже неіснуючу в природі, напевне, зазначивши у голові, що йому попав найкращий з екземплярів, які доводилося знати, і загнав члена що було сили їй в задницю, сам аж зіскулившись від задоволення. Вона озвіріло закрутила головою, ментеляючи патлами, закусила губи, але він примусив її кричати, пищати, а сам клацав зубами, як кінь, похропуючи на ній та підвискуючи в ритм розхитаному матрацу та її чистому, як срібні дзвіночки, голосу. Коли вона відкинулася на спину, втупившись своїм зеленим поглядом у високу білу стелю, тільки прошепотіла, відпливаючи, що все рівно було не так, як вона хотіла.