Пауло Коэльо - Брида

Вікка говорила як людина, добре знайома з цією силою. Її очі блищали, а в голосі звучала гордість. Можливо, саме ця сила робила її такою привабливою. Було приємно навчатися в неї, тож одного дня вона розгадає таємницю її чарів.

– Для того щоб остаточно підготуватися до Висвячення, ти повинна зустрітися з цією силою. Що ж до решти – а я маю на увазі відьомський секс, – то він належить до Великих Містерій, і ти познайомишся з ним уже після церемонії.

– А як мені з нею зустрітися?

– Це дуже проста формула, і, як усі прості речі, опанувати її набагато важче, аніж усі ті складні ритуали, яких я досі тебе навчала.

Вікка підійшла впритул до Бриди, взяла її за плечі й зазирнула в глибінь її очей.

– Формула є такою: застосовуй під час утішання сексом усі свої п’ять чуттів. Якщо вони всі разом приведуть тебе до оргазму, ти будеш готова прийняти Висвячення.

– Я прийшла попросити пробачення, – сказала дівчина.

Вони були в тому самому місці, де зустрілися й минулого разу; серед уламків скель, розкиданих на схилі гори, звідки було добре видно величезну долину.

– Іноді я думаю одне, а роблю інше, – провадила вона. – Але якщо вам коли-небудь довелося пережити кохання, то ви знаєте, яких страждань воно іноді завдає.

– Атож, я знаю, – відповів Маг.

Це вперше він щось сказав їй про своє особисте життя.

– І щодо осяйної цятки ви мали рацію. Життя поступово втрачає привабливість для того, хто не знайшов своєї Іншої Частини. Але я відкрила, що пошуки можуть бути не менш цікавими, аніж зустріч.

– Після того як ти здолаєш страх.

– Це правда.

І Брида із задоволенням відзначила, що навіть він, з усім своїм знанням, був спроможний переживати страх.

Вони весь вечір прогулювалися в засніженому лісі. Розмовляли про рослини, про краєвид, про те, як павуки тчуть свою павутину в цій місцевості. Через якийсь час зустрілися з пастухом, що гнав кудись отару овець.

– Привіт, Сантьяго! – сказав пастухові Маг.

Потім обернувся до неї.

– Бог має особливу прихильність до пастухів. Люди, чиє життя минає на природі, звичні до тиші й терпіння. Вони володіють усіма якостями, необхідними для того, щоб поєднатися з Усесвітом.

До тієї миті вони не торкалися цих тем, і Брида не хотіла випереджати події, чекаючи слушної миті. Вона знову заговорила про своє життя і про те, що відбувається у світі. Шосте чуття примушувало її не згадувати ім’я Лоренса. Вона не знала, що відбувається, не знала, чому Маг приділяє їй стільки уваги, але вона не хотіла, щоб ця свічка згасла. Проклята могутність, казала Вікка. Вона мала перед собою мету, і тільки він міг допомогти досягти її.

Вони проминули ще кількох овець, які залишали на снігу складне мереживо слідів. Цього разу вівчаря з ними не було, але вівці, здавалося, знали, куди їм іти й кого вони мають зустріти. Маг зупинився й довго дивився на овець, так ніби перед ним була якась велика таємниця Традиції Сонця, якої Брида не розуміла.

Світло дня згасало, минало і відчуття жаху й поваги, яке завжди опановувало її, коли вона зустрічалася з цим чоловіком; уперше вона почувала себе спокійно й довірливо поруч із ним. Може, тому, що їй більше не треба було демонструвати свої дари – вона вже чула Голос, і її входження до світу цих чоловіків і жінок було лиш питанням часу. Вона також вийшла на дорогу таємниць, і від тієї миті, коли почула Голос, чоловік, який ішов поруч із нею, став частиною її Всесвіту.

Їй хотілося взяти його за руки, попросити, щоб він ближче ознайомив її з Традицією Сонця, у той самий спосіб, у який вона просила Лоренса розповісти про давні зірки. Так вона дала б йому зрозуміти, що вони бачать одне й те саме, але під різними кутами.

Щось підказувало їй, що він потребував того самого, і то був не таємничий Голос Традиції Місяця, а тривожний і часом розгублений голос її серця. Голос, до якого вона не мала звички дослухатися надто часто, бо він виводив її на дороги, яких вона не розуміла.

Але навіть за таких обставин емоції треба було вислухати, хоч вони і мчали, як дикі коні. Брида дозволила їм бігти, щоб вони виснажили себе. Емоції розповідали їй, яким гарним був би цей вечір, якби вона була закохана в Мага. Бо коли вона закохувалася, то була спроможна зрозуміти геть усе й пізнавати речі, про які вона навіть не наважувалася думати, бо любов – це ключ до зрозуміння всіх таємниць.

Вона уявила собі не одну сцену кохання, доки спромоглася опанувати свої емоції. Потім сказала собі, що ніколи не змогла б покохати такого чоловіка. Бо він розумів Усесвіт, а всі людські почуття здаються маленькими, коли дивитися на них із великої відстані.