Джоджо Мойес - Після тебе

Він прибрав тарілки в раковину та сперся на шафки в кухні.

— Пробач, — почала я. — Не найкращий початок стосунків вийшов.

Він нахилив голову.

— Так що, в нас уже стосунки?

— Ну, я не… — почервоніла я.

— Та я жартую. — Він притягнув мене до себе. — Весело спостерігати, як ти намагаєшся себе переконати, що використовуєш мене суто заради сексу.

Як же він приємно пахне. Навіть незважаючи на нотку знеболювального — все одно дуже приємно. Він поцілував мене в маківку.

— Знайдемо ми її, — пообіцяв, перш ніж піти.

Я вилізла на дах і сіла на лавку, у темряві насолоджуючись запахом жасмину, що обплів край ємкості для води. Потім ніжно провела рукою по крихітних фіолетових квіточках обрієти, що рясною хмаркою висіли над теракотовими горщиками. Я глянула через парапет — унизу мерехтіли вулиці. У мене навіть не трусилися ноги. Знову надіслала Лілі повідомлення та почала збиратися спати. Навколо мене тишею зімкнулися стіни квартири.

Я, мабуть, мільйон разів перевіряла екран телефону, а перед сном вирішила ще й переглянути електронну пошту. Нічого. Тільки лист від Натана:

Вітаю! Старий уранці сказав мені, що прийняв рішення запропонувати тобі роботу!!! Побачимось у Нью-Йорку, мала!

Л ілі

Пітер знову чекає. З вікна вона бачить, що він стоїть коло машини. Він помічає її, махає рукою та самими губами промовляє:

— Ти мені винна.

Лілі відчиняє вікно й дивиться на другий бік вулиці — там Самір виставляє коло дверей ящик з апельсинами.

— Дай мені спокій, Пітере!

— Ти знаєш, що на тебе чекає.

— Ти отримав досить! Просто дай мені спокій!

— Неправильна відповідь. — Він звів брову.

Він довго чекає — Лілі вже дискомфортно від його присутності. Лу повернеться за півгодини. Він настільки часто тут вештається, що й сам уже знає, коли вона повертається. Нарешті він сідає в машину та від’їжджає не озираючись. Висовує з вікна руку з мобільником — і Лілі надходить повідомлення: «Неправильне рішення, Лілі».

Пляшечка — така наче невинна гра. Вона та ще чотири дівчини з пансіону отримали дозвіл поїхати до Лондона. Спочатку вони вкрали помаду в «Boots», купили неймовірно короткі спідниці в «Top Shop» і пішли до клубу — безкоштовно, бо були молоді та вродливі. А адміністратори не ставлять надто багато запитань таким молодим та вродливим. Уже в клубі за ромом з колою вони познайомилися з Пітером та його друзями.

Зрештою, о другій ночі дівчата опинились у чиїйсь квартирі в Мерілебоні [35] Багатий район Лондона. — Лілі навіть не могла згадати, як вони туди дісталися. Усі сиділи колом, курили та пили. Вона погоджувалась на будь-які пропозиції. Грали пісні Ріанни. Синє крісло-мішок, яке чомусь пахло освіжувачем повітря. Ніколь знудило у ванні — ото дурепа. Минав час. Друга тридцять. Третя сімнадцять. Четверта. Вона втратила лік часу. Хтось запропонував пограти у «Правда або виклик».

Пляшка крутнулася — її вже встигли перетворити на попільничку, тому навколо полетіли недопалки. Якась дівчина — Лілі не була з нею знайома — обрала сказати правду: минулого року на канікулах вона займалася сексом по телефону зі своїм хлопцем, поки її бабуся спала поруч на двоспальному ліжку. Усі присутні нажахалися з цієї розповіді. Лілі розсміялася.

— Не може бути, — вигукнув хтось.

Пітер весь час на неї дивився. Спочатку їй це подобалося — він був красивішим за багатьох хлопців. Навіть чоловіків. Спочатку вона навіть сміливо відповідала на його погляд — вона ж не така, як усі інші дівчата.

— Давай, крути!

Пляшечка вказала на Лілі, і вона смикнула плечима.

— Виклик, — обрала вона. — Завжди тільки виклик.

— Лілі ніколи ні від чого не відмовляється, — зауважила Джеміма.

Тепер, коли минув час, Лілі почала гадати, чи не подивилася Джеміма якось так на Пітера, коли казала це.

— Ну, ти знаєш, що треба робити.

— Та невже?

— Ні, це неможливо! — Піппа затулила обличчя руками в драматичному жесті.

— Ну, тоді правда.

— Нє, ненавиджу правду, — начхати. Усе одно ці хлопці слабаки. — Лілі байдуже глянула на хлопця: — Що, тут?

— Господи, Лілі.

— Крути пляшку, — сказав хтось із хлопців.

У Лілі не закралося жодних вагань. Вона була трохи п’яна, і їй подобалося поводитись холоднокровно, коли всі інші дівчата пищали та поводились як ідіотки. Фальшивки. Ці дівчата могли порвати будь-кого на хокейному полі, могли говорити про політику та свою майбутню кар’єру в юриспруденції чи морській біології, але в присутності хлопців перетворювалися на сміхотливих дуреп, постійно гралися з волоссям та мастили губи, наче навмисне позбавляли себе найцікавішої частини особистості.