Настя Абламська - По струні. vol.1 Початок піднесення

Важко пояснити. Я сплю, бачу сон, звичайний сон не пов'язаний з нічим потойбічним чи надзвичайним, а коли прокидаюсь, чомусь думаю, що чула його уві сні, хоча це не так.

Наступного разу передай йому моє вітання.

Уже передавала.

А він що?

Сказав, що в тебе тхне з рота і що дарма ти поголився.

Він нічого в цьому не тямить.

Атож. Якби ти не поголився, зараз би кусався своєю щетиною.

А може мені дійсно не голитися кілька днів, відпустити борідку – мені б личило.

Ні, не личило б.

А ти уяви.

Хм... Ти схожий на мушкетера.

Ти неправильно уявила. Поміняй стиль.

Ну і що? Суть від цього не помінялася – ти як був смішним, так і залишився.

Це ти просто не розумієшся на чоловічій красі. От підростеш, будеш шаленіти від цього.

Ой, а ти там розумієшся?

Так, розуміюсь, хоча, на відміну від тебе, не заглядаюсь на чоловічі сіднички.

Хто заглядається? Я?

Хіба ні? Чи тебе не приваблює протилежна стать?

Приваблює... Просто не треба робити із мене німфоманку.

Шкода, тобі б личило.

Не правда.

Тютілька-в-тютільку.

Не видумуй.

Ти б підстерігала мене, чекала, поки я не залишусь сам, щоб притиснути до стіни...

Ні...

Розстебнути і облизати соски...

Ні...

Спустити з мене штани...

Ні...

Щоб взяти до рота і змусити мене кінчити.

Ні!

О так!

Тебе неможливо витерпіти...

Вона відсунулась від нього й відвернулась. Кілька хвилин він був задоволеним собою, потім помітив, що вона довго не повертається назад і дійсно розсердилась на нього.

Іди до мене.

Не піду, – категорично відмовилась вона.

Обіцяю більше не говорити вульгарщини.

Це ще нічого не означає.

Ну прийди... Прошу тебе, прийди. Ти ж мерзнеш, я знаю. А я тебе зігрію і навіть обійму... якщо захочеш.

Нічого, переб’юсь якось.

Не залишай мене тут самого.

Не будь малою дитиною.

Всі його зусилля були дарма – вона навіть не ворухнулась.

Що мені для тебе зробити, що ти повернулась?

Відсмокчи.

Прямо зараз?

Жартую. Я не така збочена як ти.

,,Мене моєю ж зброєю – росте дівчинка.”

Заграй мені.

Немає гітари.

Тоді помурликай.

Я не вмію.

Вмієш, просто ще не знаєш про це.

Він зібрався з думками, згадав якусь мелодію і почав відтворювати її голосом, ніби вив на місяць.

Може досить?

Давай далі.

Хлопець продовжив до кінця, а як закінчилась – почав спочатку. І так декілька разів, поки вона не зупинила і знову не обняла його за плече.

В тебе приємний голос... Мені подобається...

Кому як.

Дарма ти так думаєш. Під нього так класно засинати...

То мені не замовкати?

Як хочеш...

Я хочу спати.

Спи.

Як я буду спати, коли ти зі мною розмовляєш?

Хочеш, щоб я замовкла?

Ні.

Навіщо тоді скаржитись?

Я не скаржусь, я просто говорю, що хочу спати, але не можу.

Хочеш ще поговорити?

Щось на кшталт.

Добре... Ти останнім часом часто говориш про секс... Ти не гей?

Що? – він майже підскочив. – Я? Я... Я зараз сам від тебе піду.

Чорний Ворон спробував підвестися, але вона опустила його на землю.

Чекай! Я ж ненавмисно.

Мене це не обходить.

Просто так про інтим говорять або гомосексуалісти, які приховують свою орієнтацію, або ті, хто давно не кохався.

І ти зробила з мене гомосексуаліста...

Вибач, я не подумала, що ти за весь цей час ні з ким не спав. Важко, мабуть?

Терпимо.

А хотів би?

З ким?

Та хоч би й зі мною?

Зараз? – він був заінтригованим.

Зараз вже ні.

Чому?

Романтичний настрій втрачено.

Він зітхнув.

Боже мій, ти мене таки хочеш?

В такій ситуації в мене навіть на підстаркувату лесбіянку була б ерекція.

А на мене є?

Якщо тебе це так цікавить, можеш перевірити.

Не буду: я тобі вірю.

Дарма.

Ти б не повірив?

Нізащо.

Та ну – ти просто дражнишся.

Тебе так легко обманути...

Вона проникла до його штанів.

Що ти брешеш! – миттю ж відсмикнула руку.

Вибач, але він не настроєний на романтику. Хоча якщо ти...

А чому не... – перебила вона його.

Роки тренувань. До того ж я втомлений і розбитий. Так що, люба моя, не сьогодні, болить голова.

Та ладно, я б все одно з тобою не переспала.

А насправді ти думаєш...

Ти мене провокуєш?

Так.

Вона мовчала.

Обіцяю не насміхатись і не використовувати це як компромат.

Я думаю про те, як ти кохаєшся.

Як усі смертні.

І як добре ти це робиш?

Хочеш, щоб я тобі продемонстрував?

Просто скажи.

На жаль, тут я тобі не можу сказати нічого конкретного... хоч, знаєш, ще ніхто не скаржився.