Настя Абламська - По струні. vol.1 Початок піднесення

Звідки?

Я ж з вулиці: без грошей, без житла, без надії. Що в мене є? Душа? Кому її продати?.. Мені доводилось жити на вокзалах, на смітниках, в підвалах, в каналізації, а то й просто неба. Мене постійно обманювали і я сама обманювала. Лягаючи спати сподівалась, що вже не прокинусь, а коли відкривала очі, відчувала страх. Як знати, що незнайомий дядько не візьме тебе за руку, не відведе за ріг і не почне там роздягати... Потім ще й питають, чому в нас розвинена проституція.

І ти нею займалася?

До компанії голуба приєдналося кілька його друзів.

Доводилось... Розумієш, потрібно ж якось жити... гроші і все таке... Так роблять усі, від цього нікуди не дінешся. Ти або злодій, або хвойда, або те й друге – вибору немає.

Ось чому ти так пізно приходиш.

Осуджуєш?

Христина не знала, що відповісти.

Ну, дивлячись з якого боку глянути...

Не виправдовуйся, якщо боїшся сказати правду.

Я не виправдовуюсь.

І не бреши, коли тебе розкусили.

Емона опустила очі.

Ти не схожа на проститутку.

Не обов’язково оголяти тіло, щоб займатися брудною справою.

Вулична шпана розтривожила голубів.

Емона, це ти там? – почувся голос Карого.

Чорт, і вгледів таки!.. – незадоволено пробурмотіла вона.

Спускайся.

Навіщо?

Підеш з нами по складу тинятися.

Що ти там забув?

Нічого.

Тоді чому туди йдеш?

А раптом щось знайду: залишену куртку чи заначку.

Ну, то крім що...

Так ти ідеш чи ні?

Ні! – крикнула Емона.

Зразу би так...

Карий разом з іншими пішов далі. Емона подивилася на Христину.

Давай в подальшому не будемо згадувати про сьогоднішню розмову.

Христина невпевнено кивнула. Емона кинула їй м’яча...

Згодом вони йшли вулицею. Вечоріло й вони поверталися додому.

А ти йдеш сьогодні на концерт? – спитала Христина в середині розмови.

На який?

Там, де Чорний Ворон гратиме.

А... Точно. В скільки він, до речі?

Та вже повинен починатися.

Ти ж нікуди не поспішаєш?

Ні. А ти?

Також ні. Тоді ходімо?

Ходімо.

Тут звідкись взявся Карий, весь захеканий і запітнілий.

Ну що, дівчатка, побігаємо?

Він потягнув їх за руки за собою. Емона оглянулась і побачила кілька грізних чоловіків у формі, що гналися за ними.

Ти що вже натворив?

Я? Нічого... Просто опинився не в той час і не в тому місці. Нічого страшного, зараз відірвемось.

Не відірвались...

Їх посадовили в маленький міліцейський ,,бобік” і відвезли в відділок.

Ну, що зробив? Тепер ми всі змушені сидіти тут до ранку, а можливо й довше і все через тебе.

Чому відразу через мене?

А хто нас сюди затягнув? Хто захватив з собою?

Хіба я тоді думав? Вийшло якось саме пособі.

От тепер сядь і подумай! На щастя, час у тебе є.

Емона сильно злилася на Карого, навіть пхнула його раз ногою.

Христина нічого не казала, хоча також сердилася на нього.

Він же почувався винуватим, і все ж й не показував цього. Більше того, наговорював на безлад у владі. Звісно, в наш час це вже захисна реакція: якщо ти винен, звинувать когось іншого, якщо звинуватити нема кого, звинувачуй або природну стихію, або мертвих, або вищі органи влади – сам же стій до кінця. Ти брешеш і радий з цього, ти брешеш і отримуєш екстаз, ти брешеш і почуваєшся ЦАР-БОГОМ, ти брешеш самому собі... Совість твоя мертва. Внутрішній голос посварився з тобою через принципи. Страшно, що це так, страшно, що не можеш нічого зробити, страшно зажити інакше. СЕС – синдром егоїстичної свідомості. Ним хворіють абсолютно всі. Підчепити вірус легко (це відбувається мало не з самого народження), а от вилікуватися практично неможливо. Деяким все ж вдається – це буддисти. Не йоги як можуть подумати інші, а саме буддисти. Йога – це спосіб життя, внутрішній дух, якого потрібно зміцнювати, буддизм – це віра, а отже дух зміцнюється сам собою. Та тут таких немає. Трапляються якісь філософські роздуми на тему сенсу життя з боку високих міркувань, але це лише п’яні виходки – на ранок світогляд повертається на дев’яносто градусів.

Тихо там! – харкнувши, гримнув міліціонер. – Дістали вже.

У нього похмілля – цим все сказано.

Інший же, його напарник, спав на робочому місці з цигаркою в зубах, склавши ноги на стіл. Перетрудився бідолашний!

Ми тут надовго? – спитала Христина в Емони, коли вона перестала докоряти Карому, сиділа й надулась, як дівчисько, дригаючи ногою.

Якщо сидітимемо тихо, зранку нас вже відпустять.

Ну, провести одну ніч за межами дому не так вже й страшно.

Так, якщо тебе наступного дня знову не впіймають. Легше відразу прописатись.