Сергей Мирный - Чорнобильська комедія

У створенні обкладинки використано сюжет фрески в Санта-Марія-дель-Фьоре «Данте з примірником „Божественної комедії“ перед входом до пекла», фрагмент ілюстрації Боттічеллі «Пекло» та акварельний малюнок Т.В.Луньової «Китайська слива», а також фотографії Олега Векленка (руїна 4-го енергоблоку Чорнобильської АЕС, травень 1986 р.) і Олексія Бреуса (Сергій Мирний — провідник десанту дизайнерів у Чорнобильську Зону «ЧОРНОБИЛЬ=>25», проведеного 30.11.2009 «Чорнобиль-Тур»).

Провесна. День, сповнений прозорого світла.

Переплітаючись віттям, старі вузлуваті дуби ростуть на пагорбі. Сніг тільки почав сходити, в перших проталинах де-не-де вигляда суха трава, піскувата земля…

На вершині стоїть зграйка дівчаток-підлітків. На них курточки, пальтечка з синтетики. В одязі кожної обов’язково є якийсь старовинний предмет цієї місцевості — Полісся: на одній це намисто, на іншій — вишита сорочка, на третій — мабуть, ще бабусина спідниця… Дівчатка тут, схоже, неспроста.

Підштовхують одна одну: «Ну, давай!» — «Ні, ти давай!» — «Ну, починай!» — «Ні, давай ти!» — «Та давайте вже!» — «Ну — разом, чи що?!..» Стоять, дивляться навколо — на засніжене село, на ліс, на ріку з одного боку, — на безкраїй водний простір з іншого…

…і, враз ставши серйозними, — на всю силу своїх легень несподівано починають горлати веснянку.

ГОРЛАТИ — бо тут так заведено: так уже тисячі років викрикували на цьому пагорбі в дзвінкий весняний простір свій «ендокринний вибух» дівчатка-підлітки, закликаючи весну — прийти… [1] Чорнобильський район Полісся — чи не єдине місце, де ланцюжком поколінь, від людини до людини, через тисячоліття дійшли до нашого часу древні, ще дохристиянські веснянки: їх текст, мелодія, манера виконання.

Язичницький крик-спів — якоюсь дивною мовою: не українською, не російською, не білоруською — і схожою на всі три разом…

Пронизливі, сповнені дикої жаги життя звуки — дзвінко лунають у просторі…

Дівчинка-підліток з косичкою каштанового волосся, прикрашеного барвистою старовинною стрічкою, — забирається на купу хмизу, присипану снігом — вище всіх!..

…і — хрусь! — провалюється в цю підталу купу — мало не по шию!

Її розгублене почервоніле личко над хмизом — і…

…дзвінкий, нестримний регіт її одноліток…

…над селом…

…рікою…

…пагорбом — над дубовими хрестами на ньому, над пірамідками з зірками, над безіменними білими горбками з вологими чорними проталинами зверху…

Нестримні, життєдайні звуки чорнобильської веснянки — лунають у пронизаному світлом повітрі, над засніженими могилами сільського цвинтаря на пагорбі — найвищого місця села Лебедичі, що біля злиття рік Прип’яті й Дніпра…

— Окса-а-ано-о! Та йди вже обідати! — долітає здалеку, від хати голос бабусі…

Цього дня за 25 кілометрів на північний захід від цього пагорба — у ще мерзлу землю було вбито перший кілок під будівництво велетенської високотехнологічної споруди, яка змінить хід розвитку земної цивілізації…

Ніч. Величезний став. На пологому піщаному березі — в розпалі риболовля.

Кльов — чудовий! Ще одна велика рибина, сріблясто тріпочучись, опиняється в руках у рибалки, — і, хлюпнувши хвостом, ковзає в сітку з уловом у воді.

Неподалік від нього ще двоє теж смикають одну за одною.

ПЕРШИЙ СУСІД: Класно сьогодні рибалиться…

ДРУГИЙ СУСІД: Сплюнь!..

Знову клює! Рибалка — весь увага! Не пропустити момент!

…КЛАЦ! — через водойму луна гучний звук гігантських електричних перемикачів…

Усі голови — в той бік —…

…де за водоймою, на віддалі — бовваніють темні великі індустріальні будівлі…