26 квітня 1986 року. Субота. Вихідний день. Трудящі відпочивають.
З освітленого сонцем під’їзду столичного номенклатурного будинку виходить функцюнер-від-медицини, за ним — його дружина й діти. Обличчя сховані під біленькими респіраторами-«пелюстками». Сідають у чорний лімузин.
Рясно, рожево-біло цвіте яблуня біля під’їзду.
Літовище. Трапом літака швидко піднімаються дружини, діти та родичі «партайгеноссе» [2] Партійні товариші ( нім ).
.
Усі — в респіраторах.
У стюардеси — круглі від здивування очі…
…комічно контрастують зі скам’янілою «профпосмішкою».
«Члени сімейств» мовчки швидко проходять повз неї — в чорний овал входу. Стюардеса озирається на трап…
… і її очі вилазять уже не на лоба — на потилицю!!! —
…Сходинками трапа, кумедно перевалюючись з боку на бік, неквапливо піднімається ще один «член сімейства» — кривонога коричнева такса…
… ТЕЖ У РЕСПІРАТОРІ!.
Документальні кольорові кадри аматорської зйомки.
Повільно, ніби хижі щуки у заростях, розосереджуються містом автобуси-ЛАЗи: з красивих зелених проспектів — на вулиці — в алеї — до під’їздів багатоквартирних будинків…
Лунає з репродукторів об’ява — неприродно-рівний, безживний голос жінки-українки, що старанно й чітко вимовляє російські слова:
«В связи с аварией на Чернобыльской атомной электростанции в городе Припяти складывается неблагоприятная радиационная обстановка. С целью обеспечения полной безопасности людей и в первую очередь детей возникает необходимость провести временную эвакуацию жителей города в близлежащие населенные пункты Киевской области. Для этого к каждому жилому дому сегодня 27-го апреля начиная с 14-ти часов будут поданы автобусы в сопровождении работников милиции и представителей горисполкома. Рекомендуется с собой взять документы, крайне необходимые вещи, а также на первый случай продукты питания.
Товарищи! Временно оставляя свое жилье, не забудьте пожалуйста закрыть окна, выключить электрические и газовые приборы, перекрыть водопроводные краны. Просим сохранять спокойствие, организованность и порядок при проведении эвакуации .»
Мешканці з речами чекають на прибуття автобусів: скупчились у під’їздах будинків. Тут рівень радіації в десяток разів менше того, що на вулиці.
Ланцюжком виходять — повз квітучі яблуні — в розкриті двері автобуса.
Вихідний день — неділя, 27 квітня 1986 року. Місто Прип’ять.
Велике місто за сотні кілометрів від Чорнобильської атомної електричної станції. Гарний сонячний весінній день.
До освітленого сонцем під’їзду панельної 9-поверхівки підходить довготелесий чолов’яга на прізвисько Пат — у тренувальному костюмі з обвислими міхурами на колінах, в руці сіточка-«авоська» з продуктами…
Під’їжджає таксі, з нього виходить офіцер.
ОФІЦЕР (тицяє сірий папірець Пату під ніс): Цей на якому поверсі прожива? Прізвища не розбереш…
ПАТ (здивоване обличчя): Так це ж я…
ОФІЦЕР: Розпишись, (простягає ручку; Пат, ніби загіпнотизований, розписується) Сідай.
ПАТ: Куди? В мене сьодні вихідний!
ОФІЦЕР: В машину! Ти що, читати не вмієш? (стріпує папірцем)
ПАТ: Умію…
ОФІЦЕР: Тоді читай!
ПАТ: «Повістка…» Невже… ВІЙНА? Ядерна!? Та ви шо, хлопці!?
ОФІЦЕР: Та тихо! Читай далі, остолопе! «Спеціальні військові збори»! Давай в машину!
ПАТ: Так я зараз… Я тіки заскочу, перевдягнусь…
ОФІЦЕР: В машину! (штовхає Пата до машини) Знаєш, скільки в мене ще таких?
ПАТ: Та я зараз… (випручується, тягне офіцера за собою, чіпляє до спинки лави авоську з продуктами, кричить угору) Надюша-а-а! Авоську тут візьми! Мене на воєнні збори забира-ають! Спеціальні!
ОФІЦЕР: Та не ори ти на весь світ! (тягне Пата назад)
У вікні з’являється огрядна Надюша.
НАДЮША: Які ще збори перед святами? Ти шо, очманів?! Ми ж до моїх на свята їдем, ми ж пообіцяли!
ПАТ (з дверей таксі): Я все купив, що ти написала! Он на лавці…
НАДЮША: Ти б менше з приятелями ляси під магазином точив! Знову вляпався!
Буйно квітне яблуня біля лави.
Обличчя «нахапаних» чоловіків за склом від’їжджаючого таксі. Виглядають, наче рибки з акваріуму.
На галявині посеред соснового лісу.
Окремими купами на траві лежить військове обмундирування — «беушне» [3] Від російського скорочення «б/у» — бывшее в употреблении.
, таке, що було у вжитку: штани, гімнастерки, ремені, чоботи, онучі, головні убори, літні кальсони, білі спідні сорочки, чорні погони…
Читать дальше