Юрий Щербак - Бар'єр несумісності

— Що ж вам у ній не сподобалося? — спитав роздратовано Костюк.

— Вона абсолютно недопрацьована з математичного погляду.

— От ви її й допрацюєте, — сердито буркнув Костюк. — І, до речі, можете займатися вашою формулою людини. В цьому, мабуть, є якийсь сенс. Тільки наперед знайте: якщо ви встановите, що в нашій клініці хтось кретин, не розголошуйте цього. Це державна таємниця.

Так Боря Голуб став завідувати лабораторією, яка складалася з нього, маленького мовчазного роботяги Володі Андрійчука, лаборантки Мили, студентки-заочниці біологічного факультету, яка так і стригла навсібіч очима, та старенької препараторки тіточки Паші. Ну, і перше, що зробив Боря Голуб на новій посаді, — обчислив коефіцієнт Костюка: 65 одиниць.

Та мало-помалу Боря мусив підвищувати інтелектуальний коефіцієнт свого шефа, який його дивував математичною наївністю в поєднанні з раптовими блискучими ідеями; Боря взагалі свого шефа, котрого звав недбало Ей-Кей (на американський манер читаючи літери А. К.) не сприймав як хірурга. У клініку Боря майже не ходив, бо так і не міг звикнути до вигляду крові. Вони з Костюком взялися за створення математичної моделі серця — всі необхідні цифрові дані постачала клініка. Все, що стосувалося життя і смерті серця, все те, за чим стояли живі люди, — все це лягало на Борин стіл у вигляді сухих цифр: тиск крові у шлуночках та передсердях, сила скорочення міокарда, рух крові у відповідності з законами гідродинаміки — тисячі цифр, які спліталися в один гігантський кросворд. І з цього кросворда можна було поки що вичитати тільки одну більш-менш певну відповідь: матеріал . Матеріал, ось що головне. Людина не створила нічого подібного, що за своєю ніжністю, міцністю та еластичністю було б схоже на ендокард — внутрішню оболонку серця; всі штучні матеріали, вигадані людиною, все, що надавалось на парашути, жіночі панчохи, космічні скафандри та прозорі торбинки для продуктів — все це не підходило до серця, було шорстке, не гнучке, все це руйнувало кров, пошкоджувало суміжні тканини.

Якось, коли вони сиділи вдвох, мізкуючи над Бориними формулами, Костюк поскаржився, що під час комісуротомії — операції по розширенню звуженого отвору між передсердям та шлуночком — дуже часто в передсерді, внаслідок застою крові, утворюється тромб, і хворі гинуть навіть після блискуче виконаної операції. Тромб або закорковує серцеві судини, або потрапляє в мозок: у найкращому разі — параліч, у найгіршому — моментальна смерть.

Кілька днів Боря щось креслив, ходив задуманий, навіть не говорив Милочці звичайних своїх бридот (Милочкин коефіцієнт дорівнював 12, і Боря поставив їй такий діагноз: слабоумство в поєднанні зі злоякісним кокетством). Потім пішов до Костюка й показав йому креслення.

— Давай спробуємо, — сказав Костюк. — Коли щось вийде, можеш підвищити свій коефіцієнт на дві одиниці.

Так народилась відома Борина «тромбоцитодробарка». Ідея була дуже проста: в передсердя вводилась трубка, сполучена з насосом. Кров, що вже починала була склеюватись, утворюючи тромб, відсмоктувалася з передсердя й пропускалась через кілька сітчаних фільтрів, які руйнували тромбоцити — ніжні кров'яні клітини, що спричиняються до згортання крові. Після запровадження Бориної «тромбоцитодробарки» смертність від комісуротомій різко скоротилася. Звичайно, хворі нічого цього не знали. Не знали вони, що доля зглянулася над ними, привівши в клініку людину, яка не переносила вигляду крові. Не знали вони, що їх урятував невідомий дивак, котрий завше казав нещасній Милочці такі речі, від яких вона паленіла, мов дитя. Він твердив, що в неї очі схожі на інфузорії — так багато в них вій. Коли, наприклад, вона приходила в новій кофточці, яка була їй до лиця і гарно облягала її невеличкі груди, Боря казав їй, що вона — найбільша барахольниця в країні й що завдяки таким, як вона, в країні ще довго не можна буде запровадити в життя принцип — «від кожного за здібностями, кожному — за потребами». Коли в літню спеку Милочка, зачинившись в фотолабораторії, скидала плаття й надягала коротенький білий халат, який надавав її фігурі ще більшої привабливості, Боря, ядуче посміхаючись, відзначав, що Милочка вчилась, мабуть, на вечірніх курсах стриптизу, та змушена була перервати навчання, через те вона вміє роздягатись лише до половини; він казав, що весь смисл Милочкиного існування полягає в її ногах; якби не її ноги, то взагалі було б невідомо, задля чого з'явилась Милочка на цьому світі.