Юрий Щербак - Причини і наслідки

Він озирнувся.

В кімнаті стояла тендітна молода жінка в білому халаті й високій білій шапочці, під яку акуратно було відібране чорне волосся. Жінка трималася невпевнено і зніяковіло, наче соромилася Жадана чи навіть боялася його.

— Я вас слухаю, — сухо сказав він.

— Моє прізвище Гаврилюк, — тихо, не підводячи на нього очей, мовила жінка. — Лідія Василівна. Я лікар-хірург. Вибачте, я не хотіла до вас звертатися, але мені наказав Огородник… Справа в тому, що саме під час мого чергування в Чорнодуба почалися явища гідрофобії. Він не міг ковтати, і я… я думала, що в нього ангіна, оглядала горло, вводила шпадель. У нього була сильна слинотеча, і він заслинив мені руки. Після цього його перевели в інфекційне відділення.

Жаданові довелося напружувати слух, щоб її почути.

— У вас поранення на руках були?

— Була подряпина.

— Покажіть.

Вона звела на нього очі. Погляд її чорних очей здавався йому дивним, немовби жінка ця була трохи зизоока, наче дивилася вона і на нього, і водночас зазирала кудись далі, за його спину, немовби зовсім його не бачила в тихій своїй задумі.

— Що? — спитала вона, мовби прокинувшись.

— Дайте руку.

Взяв її руку й відчув сухе, лагідне тепло її тонких пальців, довірливу податливість її долоні. На правій кисті, на ніжному пагорбі, з якого починається великий палець, помітив подряпину, досить давню, мабуть, бо на місці її утворився білий рубчик.

— Це давно у вас?

— Не знаю. Не помітила коли.

— Ви дуже боїтесь?

— Ні, — спокійно сказала жінка. — Кажу вам — не хотіла ні до кого звертатися. Начальство наказало.

— Якщо я не призначу вакцинації — будете спати по ночах? — відпустив Жадан її руку.

— Ні, не буду, — усміхнулася вона. — Але не з тої причини. В дочки моєї бронхіальна астма. Бувають приступи.

— Я думаю, що для вас небезпеки ніякої немає, — сказав він. — У світовій літературі немає достовірних даних про зараження людини від людини. Майже немає, — уточнив він, згадавши два повідомлення — одне професора Левковича, друге — доцента Матвєєва.

— А я і не боюсь. Вибачте, що потурбувала… До побачення. — Вона вже зібралася йти, але він її зупинив.

— Почекайте хвилиночку, Лідіє…

— Василівно.

— Мені ваш головний лікар сказав, що тепер ви будете призначати антирабічне лікування. Замість Бадяка.

— Так.

— Ви проходили спеціалізацію з рабіології?

— Я була дублером Бадяка. Коли він був у відпустці, призначала лікування. Була на курсах в області, у Кротової. Торік чула вашу лекцію, коли ви приїздили в область. Ваша схема в мене є. Але, звичайно, я в цьому плаваю… А тепер, після цієї смерті, боятимусь, як вогню…

— Ми вам допоможемо. На тій схемі є телефон нашої лабораторії, дзвоніть, коли треба буде.

Вона подякувала і вийшла, і тихі, невиразні звуки її голосу, і ледь чутний шелест її накрохмаленого халата залишили по собі дивний слід в його душі — наче побував на короткому святі осені, на протилежному березі річки, серед цвілих запахів мокрої землі й темно-рудих пластів лежалого листя, немовби його лице зігріли промені далекого, швидкоминучого сонця — і він відчув на якусь мить полегкість, звільнення від лікарняної метушні, від усього того безладного, тривожного і неправедного, що побачив і почув у цьому маленькому провінційному містечку. Потім зрозумів, що справа не в цій чорнявій молодій лікарці з задумливим поглядом, а в тому, що сьогодні день народження Олі. Тільки зараз він про це згадав.

VII

Куля важкими кроками міряла свій кабінет, задихаючись від гніву.

— Ні, ви подумайте тільки, яка гнида цей Огородник! Щоб дорікнути обідом! До речі, треба пообідати, я замовила. Нас чекають.

— Ні, — ввічливо, але твердо відмовились Кротом і Жадан.

— Ось бачите! Ну, я йому покажу. І Михайлу Михайловичу теж. Його коханка — медсестра в Огородника. Вона і доповіла. Я закрию йому кухню, бо в нього рибний і м'ясний цехи разом, — він у мене тоді поскаче. Згадає той обід. Ну, нічого, — заспокоїлася вона, — ми зараз тут щось організуємо. Щоб санітарний лікар та не міг нагодувати своїх гостей, де ви таке бачили?

Вона гукнула якусь Ганю й щось їй прошепотіла на вухо.

Кротова і Жадан почали знову відмовлятись, але вже не так переконано, бо їсти таки хотілося; Кротова наполягала на тому, щоб виїздили вони зі Старої Митниці негайно, поки не стемніло, а Жадан уперся, що нікуди вони не поїдуть, поки не напишуть службової довідки. Треба, щоб її на місці, тут і зараз же підписали Огородник, Бадяк і Куля. Тільки після цього вони виїдуть. Дорога добра, можна їхати і ввечері. Кротова сперечалася з ним, казала, що довідку краще написати завтра, в області, бо все одно всю цю історію обов'язково треба доповісти завідуючому обласним відділом охорони здоров'я і головному лікареві облсанепідстанції.