Юрий Щербак - Причини і наслідки

— Ану, стань поруч, — сказала вона.

Він став. Лариса була вища за Жадана. Поруч з нею, з її сліпучою молодою красою він видався собі безнадійно старим, миршавим, худим і маленьким, його борідка, колись темна, тепер, здавалося, посіріла від першої синизни, щоки запали, і навіть окуляри не могли приховати того, що під очима проступили темні кола втоми і недосипання, — після роботи він майже щодня ходив до медичної бібліотеки, де працював допізна, — і Жадан, на якого власна зовнішність справила бридке враження, показав язик у дзеркало. Лариса засміялася — її усмішка перламутрово зблиснула на подзьобаній чорними крапками, з прозеленню поверхні старого дзеркала.

— Як тобі ця парочка? — спитала вона. — Подобається?

— Пат і Паташон, — скривився він і одійшов од дзеркала.

— А як мої тіні? — примружила вона очі, наблизивши обличчя до Жадана.

На верхніх повіках ніжно малювалася блакитнява барва. Він відчув ледь гіркуватий, хвилюючий запах парфумів і згадав Олю. Здається, це теж її улюблені парфуми.

— Гарні, — рушив він до дверей. Вони вийшли у двір.

Лариса йшла попереду, а він, несучи бікс з мозком плентався ззаду, думаючи про згубність усіх порівнянь і непотрібність усіх дзеркал. Він халата не скидав, а надягнув на себе чорну лабораторну тілогрійку. Супрун не йшла, а посувалась, саме так — посувалась легкою, тренованою ходою манекенниці, яка знає, що звідусіль дивляться на неї люди, хоча ніхто на Ларису зараз не дивився, бо мжичило, туман став щільнішим, і йшли вони повз старий віварій, в якому скавучали собаки. В негласній інститутській ієрархії вродливих жінок, встановленій, звичайно, не на засіданні вченої ради, а на неофіційних збіговиськах Справжніх Мужчин, Лариса була одностайно проголошена першою, обійшовши на кілька очок навіть Марину з лабораторії Лозицького з її зачіскою у стилі Анджели Девіс, невинним сміхом та ямочками на щоках; одначе ніхто з найзавзятіших шанувальників жіночих зваб, яких за сучасною термінологією звуть життєлюбами, а за старовинною, точнішою — бабіями чи якимись там страждателями, не наважувався почати наступ на Ларису — так ввічливо-неприступно трималася вона, так холодно і замкнено реагувала на будь-які спроби наблизитися до неї. До того ж з нею важко було спілкуватися, бо на роботу і з роботи Супрун їздила на батьковій службовій «Волзі»; сидячи ззаду в чорному лімузині, вона ніколи не дивилася на тих, хто вранці поспішав в інститут, щоб не спізнитись, не потрапити в список порушників дисципліни й не набрати «чорних» балів, чи, навпаки, бігцем тікав з інституту після закінчення робочого дня, щоб устигнути купити продукти в гастрономі, поки ще не заповненому ущерть людьми, або забрати дітей з дитячого садка. Щодо Справжніх Мужчин інституту, то одного разу в розмові з Жаданом Лариса зауважила, що взагалі не вважає їх за мужчин.

Новий, триповерховий віварій — гордість Лук'янова, — який став до ладу лише рік тому, вищився на краю яру; на протилежному боці, серед садків, які наїжачилися сірим гіллям, ліпилися одноповерхові будиночки Батиєвої гори, старі дерев'яні сараї, іржавіли залізні бочки на збитих з дощок літніх душових кабінах. На гребені гори виросли висотні будинки — їхні бліді тіні ледь вгадувалися в осінній мряці. Там, далі, за гребенем, на протилежному схилі гори, Жадан знав це, приліпився будиночок Астрофізика — невеличка мазанка, оточена старими, безплідними яблунями, що їх давно вже слід було вирубати.

Для лабораторії особливо небезпечних інфекцій Лук'янов виділив просторі приміщення віварію в окремому відсіку на першому поверсі: великий зал, в якому за планом мала розміститися і кормокухня, — а тому над головами співробітників висіли громіздкі витяжні труби з оцинкованої бляхи, щоб висмоктувати запахи вареної картоплі й буряків, — був перегороджений на кілька боксів, де сиділи окремо здорові й заражені тварини, стояли холодильники, настільні камери для роботи з вірусами та баки з дезінфекційним розчином.

Лариса вдягла халат — не першої свіжості й неосяжних розмірів.

— Це її? — скривилася вона.

— Нічого. Тобі корисно. Побудь хоч трохи в її шкурі. — Жадан витягував зі стерилізатора гумові рукавички. Перевіряв, чи не порвані, надував кожну рукавичку. Виходила смішна гумова куля з недоладно розчепіреними п'ятьма сосисками. Потім він сипав у рукавичку тальк. Руки в нього стали від цього білі й ковзкі.

— Слухай, Жаданчику. Покажи лисичок, добре? Я ще не бачила.