Юрий Щербак - Причини і наслідки

— Знаю.

— Я приїздив сюди, заходив у райком, хотів звернутися особисто до вас.

— Так, так, мені доповідали. Мене, на жаль, не було, Я їздив з делегацією до Ефіопії.

— Ота лисиця, що вкусила Чорнодуба, теж бігала коло Івашківців. Там стаціонарне вогнище сказу. І дуже активне. Місця для цього ідеальні. Переліски, яри. Багато лисиць, вовки є. Я ставив питання про проведення негайних облавних полювань у районі. Зустрічався з вашими мисливцями, лісниками. Але ніяких заходів не було вжито.

— Ксеню Григорівно! — строго повернувся секретар до Кулі.

— Наш охотовєд, отой Зямкало, сказав, що в області категорично заборонений відстріл лисиць. Торік мишей багато розмножилось, а лисиці мишей винищують, — пояснила Куля. — Крім того, ніхто з цих ледарів не хоче йти на полювання. Нащо їм ноги бити, за нещасною лисицею ганятися? Краще кабана до дерева прив'язати й застрелити. Або лося безневинного.

— Добре, добре, — перервав її Степанець. — Що ж тепер робити?

— Треба негайно ліквідувати активне вогнище сказу в районі, — сказав Жадан. — Підняти на ноги всіх мисливців. Повбивати вовків. До речі, від тої вовчиці залишились вовченята. Вони щоночі приходять до ферми, людей лякають. Мені в Івашківцях доярки розповідали.

Згадав, як виступав на зборах активу колгоспу, як уважно слухали його люди, а потім він ходив по фермі, — було парко, й весь час потіли окуляри, — й доярки з інтересом придивлялися до нього, наче прийшов він до них з іншого світу.

— За мамою плачуть, — зітхнула Куля. — Хоч і вовки…

— Їх треба вбити, — жорстоко сказав Жадан. — І чим скоріше, тим краще. Вони, без сумніву, теж заражені.

— Скажіть, а ви впевнені в тому, що там взагалі сказ був? — спитав секретар, наче ухопившись за останню надію.

— Дозвольте? — підняла руку Кротова, наче відмінниця на відкритому уроці. — Діагноз підтверджений обласною ветеринарною лабораторією.

— Оскільки рельєф у вас складний і вовкам є де ховатися, треба взяти вертоліт, — продовжував Жадан. — Не виключено, що тут бродять вовчі зграї. Крім того, треба перестріляти всіх собак в Івашківцях. Жалко, але треба. Можуть бути нові випадки сказу. Бо ми не знаємо, скільки всього тварин вовчиця покусала. А щеплення собак ветеринарна служба вела вкрай незадовільно.

— Ну, а з людьми що? Там такі люди постраждали, — зітхнув Степанець. — Надія Моргун. Це ж гордість району, передова наша доярка. Роман Поплавський. Хочемо обрати його секретарем партійної організації колгоспу. А Тоня Сувак? Це ж справжня героїня. Я дав вказівку нашій газеті уславити її. Невже може статися щось погане?

— Робимо, Віталію Федоровичу, все, що в наших силах, — втрутився в розмову Огородник. — Дуже нам допомагають у цьому представники міністерства — професор Жадан і доцент Семенюта.

Задзвонив чорний телефон, що стояв на невеличкому столику обіч письмового стола секретаря райкому. Степанець швидко підняв трубку:

— Так. Слухаю, Іване Кузьмичу. Так, так. Буде зроблено. З будівельниками ще нічого не вирішили. Звичайно, звичайно. Що? Саме зараз у мене товариші з цього питання, Чотирнадцять чоловік, Іване Кузьмичу. Є тяжкі… Хто ж знав? Все, що треба, робимо. Іване Кузьмичу, нам потрібен вертоліт. Хоч на один день. Так. Для полювання на вовків. На кого вийти? Обов'язково. А якщо відмовиться, я тоді вас потурбую. Добре? До побачення, Іване Кузьмичу.

Степанець повернувся до столу, за яким сиділи медики. Постояв перед стільцем, задумливо спершись на спинку.

— Ми в цьому році вже раз прогриміли на всю область. Процес над Євдокимовим, директором цукрозаводу. Тепер завершуємо рік скаженою вовчицею. Що за напасть? — Помовчав. — Товариші з Києва і області, мабуть, роз'їдуться по домах? Адже завтра Новий рік, — напівствердно-напівзапитально сказав.

— Я сьогодні їду, — підтвердив доцент Семенюта. — Тут у вас прекрасні хірурги, обійдуться без мене.

— Я, мабуть, теж додому, — сказала Кротова. — А після Нового року повернуся.

— Я залишаюся. — Ще кілька хвилин тому Жадан не знав, що вчинить саме так, адже вводити препарати потерпілим могли і без нього. І, щоб переконати не так присутніх, як самого себе в правильності свого рішення, додав: — Я перевіряю новий препарат. Крім того, від гамма-глобуліну можуть бути ускладнення. Мало що… Все може бути.

Степанець вперше широко усміхнувся — йому сподобалось те, що цей бородань залишається в районі. Спокійніше, коли спеціаліст поруч.

— Ви як влаштувалися? — спитав.