Юрий Щербак - Причини і наслідки

До Жадана підійшов його давній приятель доцент Шврчек із Словаччини й, хитро всміхаючись, таємниче повів його до столу, біля якого стояли Мідатов, Шар'є і французи, що супроводжували свого шефа.

— Слухай, — сказав Шврчек, — поки вони вирішують глобальні проблеми, обов'язково покуштуй це. Це найсмачніша їжа в світі, даю слово, що ти ніколи такого не їв.

Він вказав пальцем на якусь незрозумілу страву.

— Що це?

— Копченин вугор. М-м-м! — Шврчек закотив очі до неба. Поки Жадан поклав собі на тарілку цей делікатес, Шврчек, невеличкий на зріст, жвавий і дуже веселий чоловік, пішов до бару й привів звідти сухорлявого й високого, майже два метри, американця Джозефа Новака, одного з кількох світових богів , який учора виголосив сенсаційну доповідь про принципово новий метод ідентифікації вірусу сказу.

— Познайомся, Джо, — сказав Шврчек. — Це доктор Жадан в України.

— О, я слухав вашу доповідь, мені сподобалась, — сказав Новак ламаною російською мовою з домішкою польських і англійських слів. — А ви звідки? Часом не зі Львова?

— Ні. Я з Києва.

— Я навчався у львівській політехніці. Так, так, не дивуйтеся. Лікарем я став пізніше, в Америці. А тоді я студіював у політехніці й учився літати на літаку. — Новак ковтнув горілки. — Це було в тридцять дев'ятому році.

— А що потім? — спитав Шврчек.

— Потім? — задумливо мовив Новак. — Потім Англія, «спітфайери», нічні бої над Лондоном. Я був в авіації. Потім втратив половину свого прізвища. Був Новаковський, став Новак. Був Юзеф, став Джо. Америка всіх укорочує.

— Послухай, — сказав Шврчек, — якого біса ти п'єш горілку? Подивись, які шикарні коньяки. Ще два такі симпозіуми, й фірма Шар'є вилетить у трубу.

— Не вилетять, — сказав Новак. На ньому був сірий твідовий костюм, а замість галстука дбайливо пов'язаний зелений платок, наче був він не рабом лабораторії, а королем естради. — Старий Шар'є тільки-но відвалив мені сто тисяч доларів. Вип'ємо за це!

Він підніс чарку.

— Нормально, — хитнув схвально головою Жадан.

— Що ти з ними робитимеш? — цокнувся з ним Шврчек.

— Він хоче, щоб я розробив їм технологію і впровадив на ринок мій новий метод діагностики сказу. Він на цьому заробить мільйон.

— Мені дуже сподобалась ваша доповідь, — сказав Жадан.

— Мені теж. Я, правда, нічого не зрозумів, — вставив Шврчек. — Ти говорив по-англійськи з таким страшним акцентом, як моя дочка з п'ятого класу.

Новак засміявся, і його худе обличчя вкрилося сіткою глибоких зморщок; в білявому волоссі ще не було слідів сивизни, і, якби не ці зморшки, Новак міг би зійти за початкуючого лікаря чи адвоката.

— В Америці думають, що це справжній оксфордський акцент, який я нібито вивіз з Англії. Мені ліньки удосконалювати свою вимову. З шефом я розмовляю по-польськи. А ви б не хотіли опанувати мій метод? — звернувся він до Жадана.

— Дуже хотів би. Я маю велику колекцію штамів, сказу з усієї України й міг би провести їхнє порівняльне дослідження.

— То приїздіть до мене в лабораторію. — Він дав Жаданові свою візитну картку.

— А мені даси свої сироватки? — спитав Шврчек.

— Дам. Слухайте, — знову звернувся Новак до Жадана. — Є ідея. Якщо вам важко вибратись до Америки, давайте зустрінемося в Парижі. Я домовився з Шар'є через місяць прилетіти до нього, почати роботу в фірмі. Приїздіть, я вас навчу, дам набір сироваток. О'кей?

— Звичайно, — весело сказав Жадай, тимчасово впадаючи в ейфорію міжнародних контактів, величезних незнайомих аеропортів, паризьких вулиць, так добре йому відомих з передачі «Клуб кіномандрівників».

До них підійшов Мідатов і делікатно торкнув Жадана за лікоть.

— Вибачте, Євгене Петровичу, я хочу вас представити доктору Шар'є. Йому сподобалась ваша доповідь, і він хоче з вами познайомитись.

Маша приязно всміхнулася Жаданові; в одній руці вона тримала чашку кави, в другій — запалену сигарету. Вона за цілий вечір ні на мить не відходила від старого Шар'є, турботливо піклуючись про нього.

— Доктор Шар'є, познайомтесь, будь ласка, з моїм другом з України доктором Жаданом, — урочисто сказав Мідатов, не виходячи з тону, яким виголошував сьогодні свою прощальну промову. — Доктор Жадан — один з найкращих радянських рабіологів. Він гідно продовжує нашу з вами справу, Жан-Клод, справу Пастера.

— Мосьє, — нахилив голову Шар'є й міцно потиснув руку Жаданові. — Дуже радий.

— Я дуже зворушений вашою доповіддю, згадкою про вашого батька і Пастера, — сказав Жадан. — Завдяки цьому Пастер для мене раптом став не абстрактним символом, не бронзовим погруддям, а живою людиною.