Ахмед Рушди - Флорентійська чарівниця

Навіть сам шотландський мілорд Джордж Льюіс Гоксбанк, Гоксбанк з містечка Гоксбанк, тобто, якщо казати на шотландський штаб, Гоксбанк Гоксбанський, будучи дворянином (не треба плутати з менш поважними і більш неблагородними Гоксбанками із менш вартих уваги місць), одразу піддався чарам, коли непроханого арлекіна привели до його каюти для винесення вироку. На той час молодий пройдисвіт називав себе «Уччеллом».

– Уччелло ді Фірензе, чарівник і вчений, до ваших послуг, – сказав він досконалою англійською, з низьким та швидким поклоном майже аристократичного характеру, і лорд Гоксбанк усміхнувся, нюхаючи свою напахчену хусточку.

– Я міг би цьому повірити, дорогий штукарю, – відповів він, якби не знав художника Паоло з тим самим прізвищем, який створив у соборі твого міста фрески trompe-l'oeil [8] Оптична ілюзія (фр.) на честь мого предка Джона Гоксбанка, відомого як Джовані Мілано, солдата фортуни, колишнього генерала Флоренції, переможця у битві під Полпетто; ну, звісно, і в тому випадку, якщо цей художник не помер за ці довгі роки.

Молодий пройдисвіт, не погоджуючись, нахабно заклацав язиком.

– Очевидно, я – не померлий художник, – заявив він, ставши в театральну позу. – Я взяв собі цей psevdonimo di viaggio тому, що в моїй мові це слово позначає «птах», а птахи – найбільші мандрівники.

Раптом із своєї пазухи він вийняв сокола у каптурі, десь із повітря дістав рукавицю сокольничого і подав їх приголомшеному поміщикові.

– Сокіл – для лорда Гоксбанка, – промовив він елеґантно, хоч і формально, а коли лорд Гоксбанк одягнув рукавицю й на рукавиці опинився птах, він, «Уччелло», клацнув пальцями, як та жінка, що кличе закоханого, після чого вони зникли, тобто птах у каптурі і рукавиця з птахом, що геть спантеличило шотландського мілорда.

– Отже, – продовжував маг, повертаючись до питання про своє прізвище, – оскільки у моєму місті, це неоднозначне слово і схований птах є дещо евфемістичним терміном для позначення органа чоловічого достоїнства, я пишаюся тим, що також його маю, але я не настільки нечемний, аби показувати цей орган.

– Ха! Ха! – вигукнув лорд Гоксбанк Гоксбанський, відновлюючи самовладання зі швидкістю, гідною поваги. – Здається, ми маємо дещо спільне.

Гоксбанк Гоксбанський багато часу провів у мандрах і мав вигляд чоловіка, старшого за свої роки. Очі його були жвавими, шкіра – чистою, але минуло вже сім, а може, й більше років, як він відсвяткував своє сорокаріччя. Він був уособленням фехтування, мав силу білого бика; на плоту здійснив подорож до витоків Жовтої ріки, що в озері Кар-Ку, де із золотої чаші їв тушкований пеніс тигра, а також полював на білого носорога коло кратера Нґоронґоро та піднімався на всі двісті вісімдесят чотири вершини Манро [9] Вершини Манро – гора в Шотландії (будь-яка гора, вища за 3000 футів, (900 метрів). Названа на честь сера Г. Манро [Hugh Thomas Munro] (1856-1919), який опублікував їхній список 1891 року. , від Бен-Невіса [10] Бен-Невіс – найвища вершина у Великобританії (1342 м.). і до Недосяжного піка у Сґурр-Деарґ на острові Скай, який був домом богині Скатач Грізної. Колись раніше у замку Гоксбанк він посварився зі своєю дружиною, невисокою сварливою жінкою з кучерявим рудим волоссям і щелепою, як у голландських щипців для горіхів, і лишив її в горах пасти чорних овець, а сам подався у світ шукати кращої долі і, так само як його предок, став капітаном корабля під орудою Дрейка, грабуючи американське золото з іспанських кораблів у Карибському морі. Тому вдячна королева призначила його головним послом місії, яку він зараз і виконував; а йшов він до Індії, де йому було дозволено, поки він доставлятиме особистий лист Ґлоріани до короля і везтиме відповідь Могола назад до Англії, збирати і привласнювати всяке багатство, на яке він тільки натрапить, себто коштовне каміння, опій, золото тощо.

– В Італії ми кажемо Маґор, – промовив молодий нахаба. – І хто знає, як це слово може видозмінитися і перекрутися в інших мовах.

Їхню дружбу скріпила книжка – Canzoniere Петрарки, що, як завжди, лежала під рукою шотландського мілорда на поверхні стола з виробного каменю.

– Ах, могутній Петрарка, – вигукнув «Уччелло». – Справжній маг.

І ставши у позу римського сенатора, почав декламувати:

Після чого лорд Гоксбанк підхопив сонет англійською: