Ахмед Рушди - Флорентійська чарівниця

Те, що Бадауні писав утаємничено від усіх, його послідовники вже починали мимрити одне одному. Таке мимрення відбувалося на дуже низькому рівні, бо, як каже приказка, при дворі Великого Могола покірну голову і меч не січе. Проте, на думку Айяра, існувала певна причина для занепокоєння, бо під тим рівнем мимрення, на ще нижчому рівні, він чув про ще більше невдоволення, про ще більший осуд нових стосунків Акбара з Кара Кьоз. І на цьому глибокому рівні Умарові вдалося почути дуже слабкі звуки, які навіть важко назвати звуками, коливання, спричинені самими губами, які майже не ворушилися і були нажахані, що їх може хтось підслухати. Ці майже невловні вухом вібрації містили слово настільки сильне, що воно могло серйозно зашкодити поважній репутації імператора або ж навіть похитнути його трон.

Таким словом було інцест. Умарове застереження надійшло своєчасно, бо незадовго до появи Кара Кьоз у Фатегпур Сикрі принц-наступник Салім покинув столицю і підняв прапор повстання в Аллагабаді, а богохульство та інцест були звинуваченнями, якими він оправдовував заколот. Правда, повстання вдалося не найкращим чином, було кволим, хоч Салім і зміг зібрати під свої стяги до тридцяти тисяч чоловік. Кілька років він ганяв по північній Індії, розповідаючи про своє прагнення скинути з трону батька, але так і не наважився вступити у бій з великим королем. Однак йому таки вдалося ночами в одній справі ночами жахливого тріумфу, організувавши вбивство найближчого імператорового радника, котрого звинувачував у розбещенні моральних устоїв свого батька, підбурюванні його до богохульства та відвернення від Бога та Святого Пророка, а також у тому, що підступними натяками він налаштував імператора проти принца-наступника, його спадкоємця і сина. Абул Фазла було вбити із засідки, так само як Бірбала. Принц Салім повідомив союзникові Раджі Бір Сінґг Део Бундела з Орчга, що по його території подорожуватиме Самоцвіт Сикрі, й попрохав відправити його у небуття, з чим Раджа хутенько впорався – обезголовив беззбройного міністра, а тоді послав його голову Салімові до Аллагабада, де Салім, виказуючи свій звичайний смак і передбачуваність поведінки, викинув її у табірну вбиральню.

Акбар саме сперся на подушку в Палаті Вітрів, випивши, мабуть, трохи забагато вина, і слухав спів вечірньої примари Кара Кьоз про кохання під акомпанемент ділруба, коли ввійшов Умар Айяр з новиною про смерть Абул Фазла. Від жахливої новини імператор одразу протверезів. Умить підвівся і залишив палати Кара Кьоз.

– З цього моменту, Умаре, – поклявся він, – ми знову діємо як правитель усесвіту і перестаємо поводитися як прищуватий, закоханий до нестями хлопчисько.

Закони дружби чи помсти не були тими законами, які зобов'язували принца. Але принц зобов'язаний дбати про благо королівства. Акбарові ж було добре видно, що двоє з трьох його синів не придатні до успадкування трону, бо їх так затягнуло пияцтво і так обсіли хвороби, що вони практично помирали. Тож залишився тільки Салім; і хай би що накоїв, необхідно було продовжити спадкоємність династії. Акбар відрядив посланців до Саліма з обіцянкою не мстити йому за смерть Абул Фазла, проголосивши невмирущу любов до свого первістка. Салім зрозумів це у такий спосіб: вбивство Абул Фазла оправдано. Тепер, коли той тлустий лис відправлений в небуття, його батько знову розпростер руки. Салім, аби умиротворити Короля Слонів, послав Акбарові у подарунок триста п'ятдесят слонів. Відтак погодився поїхати до Сикрі, де в будинку бабусі Гаміди Бано він припав до ніг імператора. Імператор підвів Саліма, зняв свого тюрбана й одяг його на голову принца-наступника, показуючи, що не тримає на нього зла. Салім заплакав. Він був жалісливим юнаком.

Щодо Салімового ментора Бадауні, то його кинули у най-бруднішу камеру найглибшої в'язниці Фатефур Сикрі, і жоден чоловік чи жінка, за винятком наглядачів, живим більше його не побачили.

Після смерти Абул Фазла імператор став суворий. Йому спало на думку запровадити правила проживання свого народу, бо він уже щось геть занедбав цю справу. Було заборонено продаж спиртних напоїв звичайним людям, якщо тільки це не було приписом лікаря. Він виступив проти великих скупчень повій, що, як та сарана, аж гули навколо столиці, відправивши їх до віддаленого табору Дияволград, до того ж наказавши всім чоловікам, що заходять до диявола, називати своє ім'я та домашню адресу. Він не схвалював вживання яловичини, цибулі й часнику, але рекомендував з метою набрання мужности споживати м'ясо тигрів. Проголосив свободу віросповідання; можна було будувати храми, а лінґами [54] Лінґам – від linga (санскрит), чоловічий рід, пеніс. мити, але виявив менше терпимости щодо борід, оскільки їх живили яєчка, і тому в євнухів вони не росли. Наклав табу на одруження дітей і засуджував рабство та спалювання вдів. Було видано наказ про заборону купання після статевих зносин. А тоді викликав іноземця до Ануп Талао, води якого вкрилися брижами і були неспокійними, хоч надворі не дув вітер, а це означало, що хтось потурбував речі, які мали перебувати у спокої.