Ахмед Рушди - Флорентійська чарівниця

Здесь есть возможность читать онлайн «Ахмед Рушди - Флорентійська чарівниця» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Флорентійська чарівниця: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Флорентійська чарівниця»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

«Флорентійська чарівниця» (2008 р.) – новий роман Салмана Рушді, двічі лауреата Букерівської премії, автора скандально відомого твору «Сатанинські вірші», здобув блискавичну популярність у світі. Письменник змальовує карколомні життєві шляхи своїх героїв – жінки і чоловіка доби Відродження у дещо феєричній, казково-пригодницькій формі, їхнє палке кохання на тлі тогочасних політичних подій, гаремних і двірцевих інтриг та звичаїв, що побутували в Італії, Індії і Туреччині. Традиційно автор не припиняє дивувати читача незвичними поворотами сюжету і ризикованістю стилю, зіткненням філософії Сходу і Заходу.

Флорентійська чарівниця — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Флорентійська чарівниця», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Отже, він мав не тільки талант штукаря та й оповідача казок. Приємно вражений імператор розпочав перевірку фізичних та військових навиків молодика, і виявилося, що той може їхати на коні без сідла, влучати стрілою із лука й орудувати шаблею більш ніж вправно. Що стосується інших сфер, то про його хист до мов було вже добре відомо, до того ж він швидко навчився найпопулярніших придворних ігор, таких як настільна гра чандал мандол та карткова гра ґанджіфа, котру він оживив, зробивши спробу ототожнити кольорові карти з вельможами Смкрі. Ашванпаті , Бог Коней, найбільша карта у грі, ототожнювалася з самим імператором. Дганпаті, Бог Скарбів, був, очевидно, міністром фінансів Раджею Тодаром Малом, а от Тіяпаті, Богиня Жінок, була, природно, Джодгою Бай. Раджа Ман Сінґх був Дальпаті, Богом Битв, а от Бірбал, улюбленець понад усіх інших, перший серед рівних, мабуть, мав бути Ґартаті, Богом Укріплень. Акбара дуже тішили такі чудернацькі порівняння.

– А ти, мій Моголе Кохання, – промовив він, – ти, мабуть, – Асрпаті, я так гадаю.

Це був Бог Джина, король магів та чарівників. А тоді чужинець дозволив собі сказати:

– А от Агіпаті, Бог Змій, Джаганпанаг… може, це принц-наступник Салім?

Словом, він – чоловік з достоїнствами, що було першою вимогою, аби він став гідним чоловіком.

– Історії можуть зачекати, – сказав йому імператор. – Тобі треба удосконалювати свої знання з тутешніх справ.

Отже, Маґор пішов у науку спочатку до Раджі Тодар Мала, а тоді до Раджі Ман Сінґга, які мали посвятити його у таємниці фінансів та врядування, а коли Бірбал поїхав на захід до фортець Читторґарг та Мегранґарг, Амер та Джайсальмер, аби перевірити підданих та союзників імператора на тих територіях, то іноземець супроводжував його в ролі старшого помічника і повернувся з широко розплющеними очима, здивований імператорською владою, побачивши неприступні фортеці та палаци, принци яких згинали коліна перед королем над королями. Місяці склалися в роки, і всім стало зрозуміло, що білявого чоловіка вже годі вважати іноземцем. «Могол Кохання» став радником і повірником Великого Могола.

– Між іншим, бережись бога змій, – застеріг імператор Маґора. – Ніж, який він мріє встромити у мою спину, може опинитися у твоїй.

Потім помер Бірбал.

Імператор звинувачував себе у мовчазній згоді з бажанням свого друга одержати військову посаду. Але Бірбал сприйняв заколот культу Раушанай, афганських просвітлених, як особисту образу, так би мовити, на боці імператора. Їхній провідник Байазид Пророк змішав індуїзм з ісламом і заварив кашу розпусти. Бірбал обурився.

– Оскільки Бог є в кожному і в усьому, то з цього випливає, що всі дії – це божественні дії, а оскільки всі дії божественні, то немає різниці між правильним і неправильним, добрими ділами і злими ділами, тому нам можна чинити, як нам заманеться? – глузував він. – Джаганпанаг , даруйте мені, але цей воєначальничок насміхається з вас. Він забрав красу з вашого бажання, аби там знайти віру над усіма вірами, перетворив її на гидоту, і тепер ущипливо глузує з вас. За таку необачність його варто змістити, навіть без врахування його варварських грабунків та сплюндрування. Грабіж, на йому думку, допустимий, – ха! – тому що народ Раушанаї – обраний Богом народ для успадкування землі, тож коли їм заманеться захопити спадок трохи раніше, то хто скаже, що вони не мають права?

Ідея грабежу, ставши релігійним обов'язком, давала можливість обраним одержувати те, що подарував їм Всевишній, і така ідея дуже припала до душі племенам у горах Афганістану, тож культ розростався з неймовірною швидкістю. Раптом помер Байазид, якого замінив його наймолодший шістнадцятирічний син Джалалуддин. Роздратуванню Бірбала не було меж, бо «Джалалуддином» також назвали Акбара, і збіг лишень посилював зухвальство багатьох з Раушанаї.

Джаганпанаг, пора відповісти на образи, – сказав він.

Акбар, розважений такою немілітаристською злістю, погодився, нехай буде по-Бірбаловому. Однак іноземець Маґор дель'Амор не супроводжував Бірбала.

– Він ще не готовий для афганської війни, – промовив імператор на потіху всім у Палаті Приватних Аудієнцій. – Йому слід бути тут при дворі, разом з нами.

Але повстання виявилося серйозним, тож було не до сміху. Гірські стежки стали майже непрохідними. Незадовго після прибуття Бірбала в регіон, аби дати Просвітленим урок, на нього напали із засідки на Маландрайському перевалі. Ходили зловтішні чутки про те, як великий міністр намагався врятувати свою шкуру втечею від своїх військ, але імператор вважав це вигадками зрадників. Він також підозрював, що у всьому був якимсь чином замішаний принц-наступник, але не мав жодних доказів. Тіло Бірбала так і не знайшли. Загинуло вісім тисяч його людей.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Флорентійська чарівниця»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Флорентійська чарівниця» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Флорентійська чарівниця»

Обсуждение, отзывы о книге «Флорентійська чарівниця» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x