Чак Палагнюк - Щоденник

Занавіска довкола ліжка Пітера щільно запнута. За нею чути енергійний шум дихального пристрою, що накачує повітря. Чути тихеньке пілікання серцевого монітора. Чути також, як у навушниках слабенько дзижчить якийсь твір Модарта.

Місті відкидає занавіску навколо ліжка.

Урочисте відкриття. Вечір прем’єри.

І Місті каже:

— Будьте моїм гостем. Питайте в нього все, що бажаєте.

На ліжку — скрючений на боці скелет, з восковою шкірою, наче зроблений з пап’є-маше. Біло-голуба мумія зі схожими на блискавки венами, що розгалужуються під шкірою. Коліна підтягнуті до грудей. Спина вигнута так, що голова ледь не торкається схудлих сідниць. Ступні гострі як застругані палиці. Нігті на ногах — довгі та темно-жовті. Кисті рук скрючені так сильно, що нігті повпивалися в бинти, намотані для захисту долонь. Тонка в’язана ковдра відсунута в ноги матраца. Прозорі та жовті трубки входять і виходять з передпліч, живота, потемнілого зів’ялоґо пеніса та з черепної коробки. М’язів залишилося так мало, що коліна, лікті, кістляві ступні та кисті рук здаються масивними і непропорційно великими.

Губи, блискучі від вазелінової олії, позападали, і за ними видніються чорні діри там, де колись були зуби.

Коли завісу відсунуто, стає чути сморід усього цього — просякнутих спиртом тампонів, сечі, пролежнів та пом’якшувального шкірного крему. Запах розігрітої пластмаси. Гарячий запах хлорки та порохнистий запах гумових рукавичок.

Щоденник твого життя.

Гофрована блакитна трубка апарата штучного дихання встромлена в отвір посередині горла. Смужки білого хірургічного пластиру заліплюють очі. Голова поголена, щоб можна було підключити монітор кров’яного тиску, але брудне й нечесане волосся щетиниться на грудях та на мішечку обвислої шкіри поміж стегнами.

Таке ж саме чорне волосся, як і в Теббі.

Твоє чорне волосся.

Притримуючи занавіску рукою, Місті каже:

— Як бачите, мій чоловік не надто полюбляє багато гуляти.

У всьому, що ти робиш, видно твою руку.

Детектив Стілтон на мить закляк. Потім прокашлявся і ковтнув слину. Його levator labii superioris підтягує йому верхню губу аж до ніздрів, і він заглиблює своє обличчя в блокнот. Заскрипіла ручка, щось записуючи.

У маленькому столику побіля ліжка Місті знаходить спиртові тампони і розриває на одному з них пластикову упаковку. Коматозні пацієнти класифікуються згідно з так званою коматозною шкалою Ґлазґо, пояснює вона детективу. Шкала охоплює пацієнтів від цілком свідомих до непритомних та несприйнятливих. Ви даєте пацієнту голосову команду і спостерігаєте, чи рухається він у відповідь на неї. Або ж говорить. Або ж очима блимає.

Детектив Стілтон питає:

— А що ви можете мені розказати про Пітерового батька?

— Ну, — каже Місті, — він як фонтанчик для пиття.

Детектив підводить на неї здивований погляд. Брови стиснуті докупи. Зморщувальний м’яз виконує свою функцію.

Місті розповідає йому, що на пам’ять про Гарроу вона кинула пачку купюр у чудернацький мідний питний фонтанчик. Він знаходиться там, де Вільхова вулиця виходить на Межову авеню, побіля готелю. А прах Гарроу вона розвіяла під час церемонії на мисі Чекайленд-Пойнт.

Усе це детектив Стілтон зашкрябує у свій блокнот.

Спиртовим тампоном Місті витирає Пітерові шкіру довкола соска на грудях.

Місті знімає з його голови навушники, бере голову обома руками і повертає на подушці так, щоб він дивився в стелю. Місті відстібає брошку від свого плаття.

Найнижчий бал, який можна отримати за шкалою Глазго, — це три. Це значить, що ви зовсім не рухаєтеся, зовсім не розмовляєте і зовсім не кліпаєте очима. Хай що вам кажуть і що роблять із вами люди. Ви просто не реагуєте.

Брошка розстібається і перетворюється на шпильку завдовжки з мізинець Місті: Вона протирає шпильку спиртом.

Детектив зупиняється і, не відриваючи ручки від блокнота, питає:

— А ваша донька хоч коли-небудь приходить провідати?

Місті хитає головою.

— А його матір?

І Місті відповідає:

— Моя донька проводить більшість часу зі своєю бабусею. — Місті дивиться на шпильку — чисту й відполіровану до срібного блиску. — Вони ходять на гаражні розпродажі, — пояснює вона. — Моя свекруха працює на фірму, яка знаходить людям китайський фарфоровий посуд із візерунком, який уже не випускається.

Місті здирає плівку з очей Пітера.

З твоїх очей.

Місті розкриває його очі пальцями, схиляється низько над лицем і кричить: