Чак Палагнюк - Снаф

Дивлячись на малого номер 72, чувак каже: «Можна тільки гадати, скільки дітей було зачато чоловіками, які роблять такі фільми». Дивлячись на мене, чувак номер 137 каже: «Якщо ми всі й справді лишаємо свої сліди».

Такого ніколи не ставалося, кажу я.

І чувак номер 137 каже: «Милий кулон». Він тягнеться рукою до підвіски Кессі, до маленького золотого сердечка між моїми сосками, вимащеного кров’ю, його нігті сяють, відполіровані до блиску та вкриті прозорим лаком.

Я кажу цим хлопцям: «Діти порно». Потрясаючи трояндами перед чуваком номер 137 та Бренчем Бакарді, я кажу: «Вони існують». Пелюстки розлітаються навсібіч, а я кажу: «Існують діти, зачаті під час дорослих фільмів. Тобто, я маю на увазі, під час виготовлення дорослих фільмів».

Містер Бакарді хитає головою та каже: «Міська легенда».

Номер 137 каже: «Гріхи любові».

«Це трохи занадто, — каже містер Бакарді, — називати будь-що, зачате на зйомках групового анального відео, гріхом любові».

І я кажу їм, що це не смішно.

Номер 137 каже: «Ні, чекайте». Він каже: «Подейкували, що на зйомках “Мінетів округу Медисон” було зачато дитину».

Містер Бакарді заперечує: «Ні». Хитаючи головою, каже: «Вона перервала вагітність».

І номер 137 каже: «Ось що в індустрії називають “купюрами”».

Я кажу їм, що це справді не смішно. Мої руки трясуться так сильно, що пелюстки вже нападали горою біля ніг.

І Бренч Бакарді питає мене: «Ну і хто ж тоді? Ти можеш назвати хоч одного актора, хто має дитину від порно?»

Я показую вгору на монітор, де Кессі Райт із рисовим борошном на обличчі та підведеними чорною тушшю очима гейші грає милу сором’язливу героїню американсько-японського походження в «Засніжених херах». Кессі Райт, кажу я їм. У неї була дитина.

Її рідня живе в Монтані, кажу я, де її мама все ще працює в шкільному окрузі, а тато працює в хімчистці. Двадцять років тому, кажуть вони, Кессі приїхала додому і сказала їм, що завагітніла. Кессі не скидалася на вагітну. Вона вибілила волосся та схудла трохи не наполовину. Вона сиділа за кермом густо-чорного «Камаро», такого нового, що на ньому й досі були дилерські номери. Їхня дівчинка сказала їм, що вона щойно знялася в своєму першому шедеврі, «Першій світовій повії», та намагалася щось пояснити про «внутрішній поп-шот». Що інколи це погано закінчується. Кессі сказала, що в неї була затримка на три тижні, а тоді смужечки на тесті показали позитивний результат. Вона просила залишитися з ними, поки не народить дитину, та вони сказали ні. «Світова повія» перетворила Кессі на тимчасову зірку, а її рідне містечко було надто мале, щоб ніхто не впізнав їхню блудну доньку.

Потайки мама посилала їй гроші щотижня. І тато теж. На адресу, сюди, до міста. Але вони ніколи не бачили дитини.

Номер 137 та Бренч Бакарді просто дивляться на мене. Номер 137 тримає та пестить свого набивного собачку. Містер Бакарді термосить золотий кулон на своїй шиї, катаючи його між указівним та великим пальцями.

«Батьки, — каже містер Бакарді, — завжди затрахують тебе, щоразу».

Це не жарт, кажу я. Діти порно, вони більше ніж просто побічний продукт секс-індустрії. Залишкові м’ясні телята дорослого кіно. Побічний ефект, типу нового штама герпесу або гепатиту.

Номер 137 підіймає руку та дриґає пальцями в повітрі, поки я не замовкаю.

«Зачекай, — каже він. — У мене питання: що таке внутрішній поп-шот?»

Я ненадовго вирячуюсь на нього.

Містер Бакарді каже: «Я можу пояснити».

Я киваю йому, передаючи слово.

Бренч Бакарді підводить очі та прочищує горло. Голосом, таким рівним та невиразним, ніби читає з книжки, він каже: «Актор кінчає всередині акторки, без кондома. Після того як він витягає, акторка напружує м’язи тазового дна з достатньою силою, щоби вичавити еякулят крізь отвір вагіни».

Номер 137 полотніє на лиці. Блідий, з розчахнутими очима, він каже: «Навряд чи це найкращий спосіб контролю за народжуваністю…»

Я вважаю достоту так само.

Але ж, каже містер Бакарді, ти не можеш користуватися кондомом і сподіватися, що твій продукт продаватиметься в Європі. Його голова все ще відкинута назад, він дивиться «Засніжені хери», де Кессі Райт конвоюють на вістрі багнета й відправляють до американсько-японського табору для інтернованих. Так само мацаючи кулон, містер Бакарді каже: «Вона була така гарненька».

На мою думку, ці діти не жарт. І не міська легенда.

Трояндові пелюстки знову прискають на підлогу.