Чак Палагнюк - Снаф

Міз Райт, її окуляри показували мене. Відбивали мене, як я відкриваю теку. Дістаю контракт. Знімаю ковпачок із ручки та простягаю її через стіл. Моє обличчя, рівне та спокійне від упевненості в собі. Мої незмигні очі. Мій твидовий костюм.

Її губи промовили: «Я чую аромат шампуню «100 разів»?» Вона посміхнулася й сказала: «Отож, то хто була ця ваша…»

Римська імператриця Мессаліна.

«Мессаліна», — повторила міз Райт і взяла ручку.

Малий номер 72 вже заспокоївся достатньо, щоб помітити, що його трояндовий букет починає розпадатися, лишаючи за ним по всій кімнаті слід із зів’ялих пелюсток. Чувак номер 72, цей малий, ці його білі трояндові пелюстки слідують за ним, тоді як він ходить по п’ятах за Шейлою, все питаючи: «Можна мені зайти пошвидше ?» Дивлячись на квіти в своїх руках, він все каже: «Це правда?» Він каже: «Ви думаєте, вона збирається померти?»

Чувак 137, той, із телебачення, каже: «Справді, юна леді, коли ми зможемо оглянути тіло?»

Малий номер 72 своєї: «Це не смішно».

І кралечка Шейла каже: «З чого б це міз Райт хотілося померти?»

Нас шість сотень товчеться в очікуванні в цій кімнаті, і ми вдихаємо те саме повітря вже по третьому чи четвертому колу. Кисню майже не лишилося — тільки солодкий сморід лаку для волосся. Одеколону «Стетсон». «Олд Спайс». «Поло». Кислуватий дим маріхуани з малесеньких носогрійок. Чуваки стоять біля буфету, поглинаючи цукеркові пахощі пончиків у цукровій пудрі, начос із сиром та чилі, арахісове масло. Чуваки ковтають та пердять водночас. Відригують зі своїх нутрощів бульби газу від чорної кави. Видувають пухирі з комків жувальної гумки «Джусі Фрут». Повні роти перемеленої щелепами рожевої гумки чи попкорну з маслом. Хімічний сморід товстого чорного маркера Шейли. Жалюгідні залишки аромату від трояндового букета малюка.

Запах роздягальні в шкільній спортзалі, що лине від чиїхось босих ніг — ми вдихаємо цей запах, немов у тих сирів із Франції, які пахнуть достоту твоїми кедами в старших класах, які ти носив на фізкультуру та не прав жодного разу на рік.

Куерво намастився бронзером так жирно, що його руки прилипають до боків. Його ступні липнуть до бетонної підлоги. Коли Куерво робить крок, його шкіра віддирається від бетону з таким звуком, ніби хтось ривком знімає пластир.

У тій одній вбиральні, яку нам, усім шестистам, доводиться ділити, підлога вже така мокра від сечі, що чуваки зупиняються в дверях та намагаються звідти втрапити в унітаз або мийку. З дверей сортиру лине нестерпний сморід, пахне так гидко, як тоді, коли на вулиці робиш крок і послизаешся, замість стати твердо, і з того, яке воно слизьке, вже знаєш, що це гівно, навіть раніше ніж почуєш запашок собачого лайна, яке тобі тепер доведеться відшкрібати від своєї підошви.

Куерво піднімає одну руку, видаючи той же звук пластира, коли намащені штучною засмагою шари шкіри віддираються один від одного. Куерво підіймає лікоть і пірнає головою під руку, щоб понюхати пахву, та каже: «Треба було прихопити більше “Стетсона”».

Від малюка номер 72 долинає свіжий запах дезодоруючого мила. М'ятний дух полоскання для рота.

Щоб подражнитися, я питаю в чувака номер 137, чи це буде його перший раз перед камерами.

Чувак номер 137 трясе головою, викидаючи запах сигарет, замаскований запахом його запханого під пахву ведмедика, наскрізь просяклого потом.

Я кажу йому, щоб він не надто налягав на пігулки. Просто зараз, дивлячись на нього через кімнату, хлопці роблять ставки на те, як швидко він ґиґне з серцевим нападом. Бачив би він, яке в нього червоне обличчя, як виразно проступили на чолі вени — наче блискавки. Тому нехай або не налягає, або приєднується до ставок, поставить трохи на якийсь час. Принаймні так він заробить кілька баксів на своєму передозі.

Малюк номер 72 все розводиться: «Та чого така зірка, як Кессі Райт, взагалі має хотіти вбити себе?»

Може, з тієї ж причини, з якої Меган Лей знялася більше ніж у 54 фільмах за три роки, а тоді купила своїй мамі маєток за півмільйона баксів. І тільки потім зірка «Алі-Баби та сорока цицькатих розбійниць» і «Робофокса» пустила собі кулю в голову.

Нема на світі дитини, яка б не хотіла віддячити батькам — або покарати їх.

Ось чому легендарний жеребець Кел Джаммер, стоячи під дощем на під’їзді до будинку своєї колишньої дружини, вистрілив собі в рота.

Ось через що секс-королева Шауна Ґрант прийняла смерть від жерла своєї рушниці 22 калібра. І через що Шеннон Вілзі, ясноволоса верховна богиня порнографії, відома як «Саванна», зайшла до свого гаража та заліпила кулю собі в довбешку. Особисто я ставлю на те, що Кессі Райт планує зробити приємнішим майбутнє якоїсь дитини, яку вона народила бозна-коли. Якщо Кессі перекинеться сьогодні, після встановлення рекорда, відрахунки від «Третьої світової повії» та її фірмових футболок, її білизни та іграшок, вже не кажучи про всю її попередню фільмографію, цей потік прибутків зробить її дитя… непристойно багатим. Таким багатим, що воно зможе вибачити стару Кессі. За те, що вона залетіла. Що віддала малюка. За це і за те, як протрахано, пройобано, тоскно, зіпсуто вона жила і померла.