Галина Тарасюк - Сестра моєї самотності

О, інфузорії в туфельках фабрики «Прогрес»! Хіба їх колись цікавило мистецтво?! Та вони плювали на те, що твій фільм, власне, мав би стати першим правдивим історичним фільмом, чесною розповіддю (хай і фрагментарною) про минуле України, радше його трьохсотлітній відтинок, свідомо препарований у пам'яті народу продажними сучасними «літописцями!» Кінострічка мала завершуватися революційними подіями в Україні, зокрема в Києві, 1917 року, які ви з Лорою описали у «своєму» романі «Криваві заграви». А ті змії, що звили собі теплі гніздечка у кронах Довженкового саду, вони ж дивляться на тебе, як на розбещену молодичку, і плещуть по студійних закамарках про те, як щедро державний муж оплачує Розуму «обслуговування» його дружиноньки.

У дволикості кіношного керівництва пересвідчилася, коли на студії тебе буквально схопив за барки розпатланий, озвірілий від образи і гніву всесоюзновідомий своїми екранізаціями української класики режисер П. Він кричав, бризкаючи слиною, що через тебе не фінансують його фільм, відкинули сценарій, мовляв, маємо на цю тему і набагато кращий…

У тебе стачило мужності спокійно відірвати його волохату десницю від своєї пазухи і заявити, що нічого спільного не маєш зі студійними інтригами, і, якщо він мужчина, то хай домагається сатисфакції у дирекції, а не в сценаристів ще не відзнятих фільмів.

Кіношний барс ретирувався, але після цього випадку боялася потикатися на студію, і всі свої справи залагоджувала по телефону.

Однак жодні дрібні прикрощі не могли затьмарити радості юної закоханості і щастя творення. До того ж, якраз, від'їжджаючи з урядовою делегацією за кордон, Станіслав, як то завше бувало, віддавав у твоє розпорядження машину разом з Льошкою.

Тепер ти була на колесах і мала прекрасну можливість разом з Остапом зайнятися пошуками натури для зйомок майбутнього фільму, а заодно перетворити ваші «кабінетно-сексуальні» стосунки у свято польоту.

Вороний полиск «Чайки» відчиняв перед вами усі брами ковані, а ім'я Станіслава — і найпотаємніші дверцята до людських сердець по всій великій Україні.

Льоші-водія не боялася і не соромилася. Ти йому добре платила, не те що скупий Станіслав, який бачив у Льоші тільки німого водія. Для тебе ж цей мовчун давно став і компаньйонкою, і служкою, і повірником у любовних мансах, ба навіть єдиною вірною подружкою…

Наразі ти згадала про Лору.

Що вона там робить, у своїй норі?

До твоєї честі ти таки знайшла час, хвилинку між коханням і фільмом, аби заскочити до Лори. Як ти й передбачала, на роботу вона не влаштувалася. Сиділа у квартирі, як миша, і, певно, успішно пропивала твої грошики. А чом би й ні?! Іншим разом ти, безумовно, накинулася б на Лору з нотаціями, термосила б та до тями приводила. Але зараз було не до неї. Внизу, в машині ждав Остап: ви їхали на студію дивитись кінопроби. І тобі навіть стало трішки совісно за свій респектабельний, осяяний молодим закоханням вигляд у цій запущеній квартирі, поряд із неохайною, затрапезною господинею, і ти поспішила змитись, тим більше, що на тебе чекала відповідальна праця… по відбору претенденток на головні ролі у майбутньому фільмі.

О, ти вже маєш відібрати з кіношного стада теличок найцнотливіших, уже постараєшся, аби уникнути суперниці, знаєш добре, що ті хвойди ладні стелитися периною, аби лишень запопасти бодай миршавеньку рольку!

Та намарне ревнувала. Остап, видно, ще до тебе об'ївся цього ліверу в куцих спідницях. Його цікавив фільм і тільки фільм. Прагнув якнайшвидше потрясти світ.

І ти повірила, нарешті, повірила в його талант, як колись у фортуну Станіслава, і робила все, аби юний друг реалізував свої можливості і наміри!

О, ти вже вміла бути і порадником, і натхненником, і тим гарапником Божим, що не дає ледачому ані хвилини супокою! Коротше, Жанною д’Арк, яка не дозволила лінивим французам капітулювати перед ворогом.

— Працюй! Працюй! Працюй! — гнала Остапа в спину, примушувала вставати, коли падав знеможений. Твоя невтомність дратувала його — посилав тебе до дідька, але ти не ображалася. Головне — фільм народжувався на очах. Половину його планувалося відзняти в Києві та на його околицях, половину — в Запоріжжі, на Хортиці і в дельті Дунаю. Доки Остап шаленів на зйомочному майданчику, ти вибивала закордонні відрядження. Прийшло в голову, що дельта Дунаю — добре, та непогано було б відзняти пару епізодів у самому Стамбулі — адже ж козаки туди теж на «чайках» добиралися…