Ірвін Шоу - Хліб по воді

Леслі допомогла йому дійти до ліжка, і він упав на нього.

– Викликати лікаря? – спитала вона.

– Не треба. Я хочу спати. Прошу, лягай поруч, вимкни світло і обніми мене.

Леслі на мить завагалася, тещі поставила склянку та пляшечку з нітрогліцерином на столик біля ліжка, вимкнула лампу й лягла до нього.

Коли Стренд прокинувся вранці, він почував себе непогано. Приклав до грудей руку і задоволено відчув під ребрами слабкий ритмічний пульс.

Вони снідали, коли задзвонив телефон. Леслі підвелась і взяла трубку. Стоячи біля столика, на якому був телефон, вона виглядала свіжою й молодою. Довгі коси, освітлені вранішнім сонцем, спадали на плечі. Дивлячись на неї, Аллен у захваті подумав про дивовижну здатність жінок швидко відновлювати життєві сили.

– Ну звісно, Расселе, – промовила вона, – я все добре розумію. Не турбуйтеся, за годину ми будемо готові. – Леслі поклала трубку й, знову сівши до столу, намазала маслом скибочку рогалика. – Ми вертаємося до Парижа. Здається, долина Луари трохи втратила привабливість для нашого господаря!

– Який у нього голос?

– Нормальний. А який голос він мав учора, коли ти до нього ходив? – Леслі глянула на нього поверх чашки з кавою.

– Краще не питай! – відказав Аллен.

– Поганий?

– Гіршого не буває. Похмурий, загрозливий. Якщо хочеш знати правду, то я пошкодував, що ми взагалі зустрілися з ним у житті.

– Невже такий поганий? – задумливо проказала Леслі.

– Страшний!

– Він на тебе нападав?

– Особисто на мене. ні. На весь світ. – Аллен підвівся з за столу. – Якщо за годину нам треба бути готовими, то краще я зараз же почну пакуватись і вдягатися.

Повернення до Парижа було жахливе. Леслі виявилася не така стійка, як він думав. Тривожна ніч урешті взяла своє. Після сніданку Леслі почала кашляти, її трусило, з очей і носа потекло. Вона жалілася, що її морозить, хоч була закутана та й день видався теплий.

Машину вів Хейзен – одягнений у свій бездоганний діловий костюм, зовні спокійний. Ледве вони поминули околиці Тура, як Стренд пошкодував, що мадам Аркур серед ночі зникла. Хейзен вів, наче божевільний. Часом він їхав поволі, але кидав машину з боку в бік, потім несамовито натискав на акселератор, щоб перегнати на повороті вантажну машину, пошепки проклинаючи решту водіїв, так ніби вони були його смертельні вороги, «йому не потрібні таблетки, щоб покінчити життя самогубством, подумав Стренд, тримаючи спітнілу руку Леслі – Він має намір зробити це за допомогою двигуна внутрішнього згоряння. І хоче забрати з собою всіх нас». Цілу дорогу їхні голови сіпалися назад від раптових, нічим не виправданих ривків машини, а їхні тіла кидало з боку в бік, коли Хейзен робив круті повороти. Леслі, вся напружена, сиділа впершись ногами в підлогу. Вдягнена у вишуканий костюм, Лінда сіла поруч із Хейзеном і всю дорогу спала, ніби знала, що цього ранку її чекає смерть, і вирішила померти у солодкому забутті. Вона сказала Стрендові, що цілу ніч не склепила очей, і тепер, здавалося, хотіла постати перед творцем, добре відпочивши і в найкращому вигляді.

Якимсь чудом вони вціліли, і, коли машина рвучко загальмувала перед готелем «Крійон», війнувши запахом паленої гуми, – це означало, що вони приїхали, – Лінда розплющила очі й сказала:

– О, ми вже тут! Яка чудова поїздка, Расселе! Я так добре подрімала!:

– Ці французькі водії!.. – сердито кинув Хейзен. – Дивно, що вони досі живі.

– Расселе, – мовив Стренд, коли вони вийшли з машини, – я з вами їхав востаннє.

Хейзен тупо подивився на нього.

– Не розумію, про що це ви!

Час було обідати, але Хейзен вибачився й пояснив, що йому негайно треба в контору. Він підкликав таксі й, навіть не попрощавшись, сів у машину. Леслі сказала Алленові, що нездужає і до вечора хоче полежати. Аллен, не бажаючи обідати вдвох із Ліндою, заявив, що теж почуває себе негаразд і поїсть із дружиною в номері. Ранок за три дні перед тим, коли вони так весело вирушили від площі Згоди в дорогу, тепер здавався туманною згадкою про далекі часи.

Коли Стренди підійшли до конторки, щоб узяти ключі, портьє подав Алленові телеграму. Відчуваючи, що в ній не може бути ніяких новин, крім поганих, Аллен, перш ніж. розпечатати конверт, завагався. Руки в нього тремтіли, і це його дратувало. Зараз його не здивувало б і повідомлення про смерть. Він прочитав телеграму. Потім прочитав удруге. Вона була від Елінор.

СЬОГОДНІ ВИЙШЛА ЗАМІЖ КРПК РОБОТУ ПОКИНУЛА КРПК МЕДОВИЙ МІСЯЦЬ ІЗ ДЖУЗЕППЕ КРПК НА СЬОМОМУ НЕБІ КРПК БУВАЙТЕ КРПК БЛАГОСЛОВІТЬ НАС ПО-ФРАНЦУЗЬКОМУ КРПК ВАШІ МІСТЕР МІСІС ДЖАНЕЛЛІ