Ірвін Шоу - Хліб по воді

– Добре граєш, Ронні! – сказав він. – Ще десять років – і ти готовий кандидат до вищої ліги. – Потім віддав хлопцеві рукавицю, і той уперше всміхнувся.

Хейзен зі Стрендом пішли до будинку.

– Гарно пограли, – зауважив Стренд.

– Ронні славний хлопець, – недбало кинув Хейзен. – Одначе бейсболістом ніколи не стане. Йому щоразу не вистачає якихось півсекунди. Тим то жодних шансів у нього нема. Тяжкий буде для нього той день, коли він це зрозуміє. Колись я дуже любив бейсбол, але потім настав день, коли нутром відчув, що довіку не навчуся робити перебіжки. І пішов у хокей. Я мав необхідні дані… – Він якось неприємно посміхнувся. – Грубість і хитрість!.. Дякую за те, що посудили! До зустрічі за ленчем! Піду зараз прийму душ. Ви собі не уявляєте, яка то важка робота – цілих десять хвилин стояти із зігнутими коліньми. – І він звернув до свого крила будинку.

Стренд не пішов у спальню, де дружина, мабуть, і досі втішалася тим, що цього суботнього ранку їй нічого не треба робити. Він не був готовий розмовляти з Леслі. Натомість Аллен рушив до басейну й побачив там Елінор та Джіммі – вони приймали сонячні ванни.

Елінор у бікіні лежала долілиць на підстилці, а Джіммі, присівши навпочіпки, втирав їй у спину лосьйон. Вона розв'язала поворозки ліфчика, щоб і смужки не лишилося без засмаги, і її поза – було видно майже всі груди – видалася Алленові непристойною. Тонкий стан, округлі стегна й атласна шкіра – все тіло Елінор бентежно нагадувало йому її матір. Змірявши дочку поглядом, Аллен сів поруч на низеньку лавку й задивився в океан. Джіммі з Елінор грали в словесну гру: вони по черзі називали літери, і вигравав той, хто змушував суперника поставити таку літеру, яка завершила б слово.

– «Л», – сказала Елінор. – Привіт, тату! Як там почуває себе «Міс Уїмблдон вісімдесят четвертого року»?

– Примушує хлопців бігати, – відповів Аллен, сподіваючись, що дочка зав'яже ліфчик.

– «І», – кинув Джіммі.

– Ясно, Джіммі! – зауважила Елінор. Потім до батька: – Ми всі хором повинні подякувати отим терористам з Центрального парку за цю розкіш… «Ч», Джіммі… А я й досі не бачила нашого гостинного господаря! Які розваги він нам запропонує?

– Ленч, – сказав Аллен.

– Шкода! – зітхнула Елінор. – Ти вибачишся перед ним за мене? У барі «Боббі» я випадково зустрілася з одним чоловіком, він заїде сюди й повезе мене на ленч з літераторами. Він пише вірші. Для невеликих журналів. Не дивись так приголомшено, тату! – засміялася вона. – Поезія досить слабенька, зате він має постійну роботу… «Ч», Джіммі.

– Випадково познайомилася! – перекривив сестру Джіммі, – Тільки чогось він тебе вчора ждав та все зітхав!.. «Б».

– Ох і підступний ти, Джіммі!

Аллен не міг збагнути, чому саме Елінор назвала Джіммі підступним – через те, що «підловив» її в грі, чи через те, що здогадався: учорашня зустріч у барі була не випадкова.

– Розумний ти хлопець, – зітхнула Елінор, – що правда, то правда. Яке має бути слово?

– «Лічба»! – переможно сказав Джіммі.

– Виграв, – мовила Елінор. – Обрид ти мені зі своїми словами. Він щоразу в мене виграє! – звернулась вона до батька. – А ви всі вдома кажете, що я гостра на язик.

– Готово, – сказав Джіммі, затикаючи пляшечку з лосьйоном. – Пограємо ще?

– Тільки не зараз, – відповіла Елінор. – Сонце дуже шкварить. Я геть спечуся, поки мій кавалер приїде по мене.

– Тоді я трохи поплаваю в басейні, – мовив Джіммі і встав. Він був високий на зріст, худий, як і його батько, – аж ребра видно, – а з-під чорних навислих брів стримів гачкуватий ніс. Без особливої радості Аллен порівняв сина з юнаками, яких щойно спостерігав на корті. Ті були хоч і худі, зате м'язисті, а Джіммі просто худий, і на корті він, очевидно, не витримав би й одного сету. Для Джіммі фізичні вправи були не що інше, як «марний піт і вкорочення життя». Коли Керолайн допікала брата за те, що він усе життя сидить, Джіммі відповідав словами Кіплінга, сказаними про англійських джентльменів, які захоплювалися спортом: «Вишукані дурні на крикетних гонах, закаляні телепні на футбольнім полі». А втім, подумав Аллен, Джіммі бодай не загрожує небезпека, що Хейзен спробує послати його в коледж на спортивну стипендію.

Джіммі стрибнув у басейн і, здіймаючи бризки, поплив таким чудернацьким стилем, що Аллен навіть не взявся б його описати.

– Хто цей кавалер, як ти його називаєш, що має приїхати по тебе? – запитав Ален дочку.

– Ти його не знаєш, – відповіла Елінор.